7.1 Оцінювання рівня і прогресу навчальних досягнень учнів
Зміст
Критерії адекватного оцінювання
Критерії вибору інструментів оцінювання
Релевантність інструментів оцінювання
Оцінка навчальних досягнень учнів є однією з найважливіших і водночас найскладніших проблем. З одного боку, завжди треба пам'ятати, що справжню оцінку з курсу «Я досліджую світ» дитині поставить життя, з другого - оцінка була і є одним з дієвих інструментів у руках учителя.
Чимало проблем, традиційно пов'язаних з оцінкою компетентнісного навчання, виникло через незрозумілі цілі і неправильно визначені вимоги до результатів навчання, застосування невідповідних інструментів та ігнорування інших, крім учителя, суб'єктів оцінювання. Внаслідок цього учні сприймають таке навчання як «нудьгу і примус».
В інтегрованому курсі «Я досліджую світ» оцінювати потрібно не лише теоретичні знання учнів, а й їхню соціально-психологічну компетентність, яка передбачає баланс знань, умінь, ставлень та поведінки. При цьому оцінювання має ґрунтуватися на таких принципах:
|
Щоб бути адекватною і мотивуючую, оцінка навчальних досягнень учнів має відповідати таким критеріям:
- мати у своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів;
- дозволяти легко досягти і перевищити ці результати;
- давати змогу показати свої досягнення різними способами;
- заохочувати учнів апробувати моделі поведінки без ризику отримати за це негативну оцінку;
- розвивати позитивне ставлення до самого себе, впевненість у своїх здібностях і можливостях;
- використовувати самооцінку і взаємну оцінку як важливий елемент навчання;
- надавати зворотний зв'язок учням і вчителеві.
Існує величезна кількість інструментів, які можна використовувати для оцінки компетентності учнів на рівні детермінант поведінки (знань, ставлень, умінь і поведінки). Застосовуючи ці інструменти для оцінки рівня і змін у детермінантах поведінки, потрібно враховувати таке:
|
Використання тільки одного з інструментів не дає змоги зробити висновку про вплив навчання на всі складники поведінкової компетентності учнів. Тому варто застосовувати не менше чотирьох інструментів, кожен з яких є найбільш адекватним для оцінки відповідного об'єкта знань, ставлень, умінь, намірів і поведінки. Одні види інструментів краще підходять для оцінки знань, другі — для оцінки ставлень, треті — вмінь або поведінки Треба також враховувати, що учні природно використовують властиві їм домінантні стилі сприймання і навчання: візуальний, слуховий і тактильний. Варто пам’ятати, що в учнів різною мірою розвинені базові компетентності: лінгвістична, логічна, музична, візуально-просторова, кінестетична, персональна, міжособистісна. Тому відібрані вчителем інструменти мають бути релевантними об'єктам оцінки й індивідуальним особливостям учнів. Щоб зробити адекватні висновки, дуже важливо отримувати інформацію від різних груп (суб'єктів оцінювання): вчителів, самих учнів, їхніх ровесників та інших осіб. Кожна така група може мати дещо різні погляди на те, що є ефективними поведінковими навичками, що впливає на зміну поведінки або як саме інтерпретувати різні уявлення. Облік інформації з різних джерел є класичною вимогою сучасного оцінювання (так званий тріангуляційний метод підвищення надійності). Крім того, самооцінка розвиває в учнів здатність до самоаналізу, цілепокладання та аналізу власних досягнень. Спочатку учень визначає, чого він хотів би досягти, проміжні результати (етапи досягнення), а в кінці — оцінює, як йому вдалося це здійснити. Якщо оцінюють однолітки, то акцент робиться на спостереженні й отриманні зворотного зв'язку. |
Існують різні види інструментів оцінювання впливу навчання на знання, уміння, ставлення і поведінку учнів.
1. Закриті запитання — тести, розроблені вчителем, або стандартизовані переліки запитань на кшталт:
- «так / ні / не знаю»;
- «згоден / частково / не згоден»;
- доповнення пропозицій;
- установлення відповідностей;
- вибір правильних або неправильних відповідей тощо.
Закриті запитання ефективні в оцінюванні рівня знань, оскільки вчителеві легко сформувати кількісні показники, за якими можна порівнювати навчальні результати учнів. Однак цей вид запитань не дозволяє оцінити вміння застосовувати знання.
Цей метод також застосовують для оцінки вмінь, ставлень і намірів. Але якщо у процесі тестування не забезпечується анонімність, треба бути дуже обережним в інтерпретації отриманих результатів, особливо щодо ставлень та намірів. Річ у тому, що учні намагаються відповідати так, як від них очікують, а не так, як вони думають і роблять насправді. Тому рекомендується анонімне тестування з подальшим опрацюванням результатів в узагальненому вигляді для цілого класу.
2. Відкриті запитання дають змогу з'ясувати вміння учня не тільки згадувати, а й застосовувати знання і обґрунтовувати свою відповідь. Крім того, відкриті запитання застосовують для з'ясування вмінь і ставлень учнів до певної проблеми, об'єкта чи явища.
3. Шкали — найкорисніший інструмент для оцінки ставлень. Для цього учням пропонується вказати ступінь своєї згоди або незгоди з конкретним твердженням. Наприклад, учням пропонується твердження: «Вживати пиво у дитячому віці небезпечно для здоров'я». Своє ставлення пропонується висловити, вибравши один із варіантів відповідей: «абсолютно не згоден», «не згоден», «не впевнений», «згоден», «цілком згоден». Шкали застосовують також для оцінки учнями своїх поведінкових умінь і навичок, враховуючи при цьому рівень їхньої впевненості у здатності діяти в обраний спосіб.
4. Поведінкові наміри — учневі пропонується оцінити ймовірність того, як він буде поводитися відповідно до того, що сказано у запитанні. Наприклад, для відповіді на запитання: "Я не хочу ображати моїх однокласників" учень має вибрати один із варіантів відповіді: “повністю погоджуюся”, “частково погоджуюся”, “частково не погоджуюся”, “повністю не погоджуюся”. В інших варіаціях цього методу наводиться конкретна життєва ситуація та перелік можливих варіантів поведінки. Учневі пропонується вибрати той варіант поведінки, який найбільш прийнятний для нього. Численні дослідження свідчать, що існує тісний взаємозв'язок між намірами і реальною поведінкою. Тому цей метод є найкращим для оцінки впливу навчання на реальну поведінку за умови, якщо тестування проводять в анонімній формі.
5. Інтерв'ю — відповіді на запитання у структурованій або неструктурованій формі. Застосовуються для оцінки знань, умінь і ставлень. Відрізняються від тестів тим, що вчитель під час інтерв'ю отримує інформацію і невербальними каналами. Недоліком є те, що інтерв'ю вимагає набагато більше часу.
6. Рольові ігри і моделювання корисний інструмент як для відпрацювання поведінкових умінь, так і для їх оцінки.
7. Спостереження дає надійну інформацію про знання, ставлення, поведінкові вміння і реальну поведінку, але вимагає більше часу.
8. Дебати дають змогу оцінити ставлення до певної проблеми, а також уміння дискутувати з повагою до опонента, навички самоконтролю, толерантність, логічне і творче мислення.
9. Презентації, проєкти демонструють знання змісту і здатність логічно мислити, аналізувати, доводити, мотивувати. Проєкти можуть бути теоретичними (науково-пошукові роботи, дослідження) або практичними (випуск наочної агітації, розробка фото- і відео презентацій, рольові ігри, сценічні вистави, виступи агітбригад).
10. Творчі методи, або стимулювальну активності, – спосіб оцінити знання, ставлення, вміння, навички учнів, використовуючи їх творчий потенціал. Це можуть бути:
- портфоліо — збірник творчих робіт учня за певний період. Наприклад, у портфоліо можна включити аналіз статті, відповіді на листи, есе на задані вчителем теми;
- плакати у вигляді символів або піктограм, які, наприклад, свідчать про знання прав дитини;
- тематичний колаж або альбом, виготовлений з ілюстрованих журналів, картки з тестами або ситуаціями для інтерактивних ігор;
- пам'ятка із вивченої теми;
- вірш, пісня, сценарій гри або вистави, які стосуються теми заняття.
Наведена нижче таблиця ілюструє найчастіше використовувані інструменти оцінювання та їх релевантність для оцінки знань, умінь, ставлень і поведінки. Великий знак «Х» означає, що інструмент є найбільш корисним для оцінки відповідної складової поведінкової компетентності, а знак «х»—що він просто корисний.
| Вид інструменту оцінки | Важливість для оцінки | |||
| Знання | Уміння | Ставлення | Поведінка | |
| Закриті запитання | Х | х | х | Х |
| Відкриті запитання | Х | х | х | |
| Шкали | х | Х | ||
| Поведінкові наміри | Х | |||
| Інтерв'ю | Х | х | Х | |
| Рольові ігри і моделювання | х | Х | х | |
| Спостереження | х | Х | х | Х |
| Дебати | х | Х | х | Х |
| Презентації, проєкти | х | Х | х | Х |
| Творчі методи, або такі що стимулюють активність | х | Х | Х | |
7.2 Особливості освітніх програм, що базуються на компетнтнісному підході
Зміст
Ключові знання і вміння вчителя-тренера
Освітні програми на основі компетентнісного підходу передбачають:
- Вплив на поведінку як одну із ключових цілей.
- Баланс знань, психологічних установок (ставлень) та вмінь (навичок).
- Орієнтування на інтерактивні методи навчання.
- Урахування реальних потреб учнів.
- Урахування гендерної чутливості у змісті і методах навчання.
|
Вплив на поведінку. Навчальна програма повинна передбачати вплив на самосвідомість учнів для формування у них знань, психологічних установок та вмінь і навичок, сприятливих для здоров'я, безпеки та розвитку. Педагогічні впливи мають бути спрямовані на всі рівні особистості:
|
|
Орієнтування на інтерактивні методи. Програма має передбачати:
|
|
Урахування реальних потреб учнів. Навчання здорової, позитивної поведінки має здійснюватися на інтегрованому змісті, яке безпосередньо пов'язане з:
|
|
Урахування гендерної чутливості у змісті і методах навчання. Зміст навчальної програми має передбачати:
|
Для успішного впровадження освітніх програм на основі компетентнісного підходу є критичними є такі чинники:
- гідне місце у шкільному розкладі як умова забезпечення універсального доступу до якісної освіти;
- підготовка педагогів за методикою компетентнісного;
- якісні навчально-методичні матеріали;
- використання інтерактивних методів і наявність відповідно обладнаного приміщення;
- залучення і партнерство педагогічного колективу, молоді, батьків;
- створення сприятливого навчального середовища;
- системний моніторинг процесу впровадження і оцінки ефективності впливу;
- прихильність та адвокація навчання на всіх рівнях.
Досвід упровадження таких програм у багатьох країнах підтвердив, що тільки одночасне досягнення всіх зазначених вище цілей забезпечує належну дієвість компетентнісної освіти (масовість, ефективність, превентивність).
І навпаки, ігнорування хоча б одного з цих чинників істотно знижує ефективність профілактичної роботи.
Викладання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» потребує теоретичних знань і практичних навичок, більшість з яких педагоги не отримували під час навчання у вищому навчальному закладі. Нижче представлений мінімальний набір вимог до педагога-тренера.
Вчителю необхідно знати:
- теоретичні основи компетентнісного навчання;
- зміст і очікувані результати курсу «Я досліджую світ;
- особливості навчання дітей;
- особливості застосування інтерактивних методів;
- методи оцінювання якості викладання;
- умови та критерії успішного впровадження превентивних програм у навчальних закладах.
Вчителю потрібно вміти:
- чітко формулювати цілі заняття та його складників;
- враховувати потреби й очікування учасників;
- забезпечувати демократичну дисципліну;
- робити презентації;
- організувати активне обговорення;
- організовувати відпрацювання практичних умінь;
- організовувати зворотний зв'язок.
Тренерові потрібно виявляти:
- повагу і позитивне ставлення до дітей і підлітків, бажання і прагнення працювати з ними;
- готовність зрозуміти потреби, цінності й можливості дітей та підлітків;
- готовність не нав’язувати своїх поглядів і цінностей;
- бажання і готовність постійно підвищувати свій професійний рівень;
- готовність застосовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди.
7.3 Формувальне оцінювання у курсі «Я досліджую світ»
Зміст
Особливості оцінювання у курсі «Я досліджую світ»
Інструменти формувального оцінювання
Виміри створення діагностичних завдань
Оцінювання є невід’ємною складовою організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на досягнення очікуваних результатів. При цьому розрізняють формувальне та підсумкове оцінювання.
Формувальне оцінювання здійснюється в процесі навчання. Воно починається з попереднього оцінювання знань та вмінь учнів на початку роботи над темою і здійснюється впродовж всього часу вивчення теми. Формувальне оцінювання здійснюється для того, щоб з’ясувати, чи успішно учні справляються, а також визначити, як необхідно будувати процес навчання в подальшому.
Підсумкове оцінювання проводиться наприкінці навчання, найчастіше, у вигляді тесту або контрольної роботи.
Оцінювання здійснюється відповідно до таких приципів:
Зазначені принципи реалізуються через такі види оцінювання:
Інструментами формувального оцінювання є різноманітні методи отримання зворотного зв’язку від учнів в процесі навчання. Нижче наведено деякі із найбільш розповсюджених (https://is.gd/7IKTDq, https://is.gd/Un9Cnf)
|
1. Аналіз робіт учнів Багато інформації можна отримати з домашніх завдань, тестів та коротких опитувань учнів,особливо коли від них вимагається пояснити своє мислення. Коли вчителі витрачають час на аналіз роботи учнів, вони отримують знання про:
Такий підхід дозволяє вчителям модифікувати свої вказівки, щоб бути ефективнішими в майбутньому. |
|
2. Картки по колу Ця стратегія передбачає передачу карток серед груп для оцінювання розуміння. Кожна група з 4 або 5 учнів починає з картки з позначками. Група записує відповідь на відкрите запитання. Група також може поділитися своїми знаннями з теми, висвітленої на уроці. Як тільки учні групи закінчать заповнювати картку, вони передають її наступній групі. Після того, як кожна група опрацювала кожну картку, відповіді обговорюються у класі. |
|
3. Опитування «Чому» і «Як» Стратегії опитування можуть здійснюватися індивідуально, у малих групах людьми або у всьому класі. Ефективні стратегії формувального оцінювання пропонують учням відповісти на запитання вищого порядку, такі як "Чому" та "Як". Запитання вищого порядку вимагають від учнів більш поглибленого мислення. Вони можуть допомогти вчителю розрізнити рівень та ступінь розуміння учнями. |
|
4. Трирівневі резюме Ідея полягає у використанні різних способів мислення і уваги до деталей. Учні можуть працювати в групах або індивідуально. У відповідь на запитання чи запитання теми вони пишуть три різні резюме, використовуючи:
Можна також запропонувати учням використовувати мессенджер, вайбер, твиттер або інші засобі передачі повідомлень. Швидше за все, у вас є багато учнів, які вже цим користуються. Вони матимуть досвід спілкування повідомлень з мінімальними формулюваннями та символами. |
|
5. Обговорення у парах Це одна з багатьох стратегій формувального оцінювання. Вчитель ставить запитання, а учні записують свої відповіді. Потім учні об’єднуються у пари і обговорюють свої відповіді. Вчитель має можливість пересуватися по класу та слухати різні обговорення. Це дозволяє вчителю отримати цінні уявлення про рівні розуміння учнями заданої теми. |
|
6. Зворотний відлік: 3–2–1 Це відповідний тест щодо відповідного та усвідомленого навчання. Коли учні дізнаються про щось, що їм здається корисним, вони, ймовірно, захочуть якось використовувати ці знання. Запропонуйте учням закінчити урок (день) цим. Дайте їм картки для запису відповідей або запропонуйте їм відповісти усно. Вони зобов'язані відповісти на три запитання за темою уроку:
Ви також можете задавати їм різні питання. Це пропозиції, тому сміливо складайте свої власні запитання. |
|
7. Голосування Ця активність дає можливість учням швидко і точно надавати відповіді. Мовчазне голосування ідеально підходить для сором'язливих учнів, які мають проблеми з промовою. Можливо також здійснювати голосування в інтернеті через мобільні додатки. |
|
8. Квитки Вихід / Вхід Це простий і ефективний метод формуючого оцінювання. «Квитки на вихід» ‑ це шматочки паперу або картки, які учні здають на зберігання під час виходу з класу. На картках учні записують основну ідею і більш детальну інформацію з теми, що вивчалася на уроці. Прийом «Квитків на вхід» робиться на самому початку заняття. Учні записують відповіді на запитання щодо домашнього завдання або попередньої теми уроку. |
|
9. Записи за хвилину Цю активність зазвичай проводять у кінці уроку. Учні працюють індивідуально або в групах. Вони мають письмо відповісти на короткі запитання щодо теми заняття:
За відсутності формувального оцінювання те, що учень не розуміє навчальний матеріал, з’ясовується тільки під час невдачі на підсумковому заліку чи іспиті. Застосування формувального оцінювання робить такі невдачі малоймовірними. |
|
10. Проєкти творчого розширення Щоб продемонструвати розуміння учні можуть створити велику кількість проєктів. «Швидкі» проєкти допомагають їм застосовувати вищі рівні мислення за таксономією Блума (застосування, аналіз, оцінку, синтез). Проєкти не повинні бути великими і складними. Вони можуть зайняти день, півдня, а то й годину. Ось кілька ідей для швидких проєктів:
|
|
11. Шкала Напишіть 3-5 тверджень, які не є ні правильними, ні помилковими, і попросіть оцінити їх за шкалою від 1 до 5, де 1 – не згоден, 5 – повністю згоден. Якщо учні працюють в парах, попросіть їх порівняти і обговорити результати. |
|
12. Картки Після вивчення нової теми роздайте учням невеликі щільні картки. Попросіть їх з одного боку написати, що вони зрозуміли (основну думку, 2-3 пропозиції), з іншого – що залишилося незрозумілим. Зберіть картки і проаналізуйте відповіді. За певних умов картки можна не підписувати. |
|
13. Спостереження за роботою в групах і парах Спостерігайте за роботою учнів в групах і парах, складіть список найпопулярніших помилок і труднощів, обговоріть їх в кінці заняття з усім класом. |
|
14. Самооцінювання Попросіть учнів самим оцінити, наскільки добре вони засвоїли матеріал. Ви можете провести усне опитування, попросити написати відповідь на спеціальних картках, або запропонувати учням оцінити свої успіхи за шкалою від 1 до 5. Молодші школярі можуть намалювати на великому аркуші веселий чи сумний смайлик, і підняти над головою лист з малюнком. |
|
15. Тест Тест можна провести як «паперовий», так і онлайн, комбінуючи питання різних типів. |
|
16. Сигнали руками Домовтеся про умовні сигнали. Наприклад, учні піднімають великі пальці вгору, якщо добре зрозуміли тему, опускають великі пальці вниз, якщо не зрозуміли, махають руками, якщо, в принципі, все зрозуміло, але залишилися невеликі питання. |
|
17. Різнокольорові картки В якості альтернативи сигналів руками можна використовувати різнокольорові картки. Наприклад, червона картка може означати, що учні не зрозуміли матеріал, зелена – що добре зрозуміли, жовта – що хотів би задати уточнюючі питання. |
|
18. Пишемо 2 хвилини Роздайте учням картки, задайте питання по вивченій темі, і попросіть їх протягом 2-х хвилин написати відповідь. |
|
19. Інтелект-карта Напишіть основні терміни, що відносяться до теми, що вивчається, і попросіть учнів скласти інтелект-карту, яка показує їх взаємозв’язок один з одним. Карту можна скласти як на аркуші паперу, так і в електронному вигляді, використовуючи один з численних безкоштовних онлайн-інструментів. |
|
20. Часті помилки Напишіть список частих помилок, що стосуються тієї чи іншої теми, і обговоріть їх з учнями. |
|
21. Блог Учні ведуть індивідуальні або групові блоги, в яких роблять невеликі записи, що стосуються того, що вони дізналися на занятті, що їх зацікавило, що залишилося незрозумілим, що вони хотіли б повторити або уточнити. |
|
22. Картки з відповідями Кожному учню необхідно мати набір карток з номерами, зазвичай 1,2,3,4. Ви зачитуєте питання і варіанти відповіді з номерами, учні піднімають картку з номером відповіді, яку вони вважають правильною. |
|
23. Перевірити один одного Учні працюють в парах або групах, по черзі відповідаючи на складені вчителем питання. Вчитель спостерігає за їх роботою, при необхідності виправляє і допомагає. Питання, що викликали найбільші труднощі, можна в кінці заняття ще раз обговорити з усім класом. |
|
24. Онлайн – вікторини, тести та анкети Одним із найцікавіших та найсучасніших варіантів здійснення формувального оцінювання є використання численних сервісів для проведення опитування, тестування та ігор. Серед них Triventy, Kahoot, OnlineTestPad, Plickers та багато інших. |
При складанні підсумкових компетентнісних завдань для тематичного оцінювання необхідно враховувати такі виміри:
| Вимір | Способи реалізації |
| Когнітивний вимір – таксономія Блума |
Завдання різних рівнів складності відповідно до таксономії Блума (запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, оцінювання, синтез) |
| Емоційний вимір – самооцінювання |
Запитання і шкали для самооцінки учнем:
|
| Соціальний вимір –взаємооцінювання (індивідуальне, групове, вчителем) |
Приклади запитань:
|
| Змістовно компетентнісний |
Мозаїка завдань за тиждень (приклад з підручника) Поточні завдання для групової і індивідуальної |
Приклади створення діагностичних завдань можна переглянути за посиланням http://autta.org.ua/ua/resources/ya_doslidzhuyu_svit/
Список використаних джерел:
- Evidence and rights based planning & support tool for SRHR/HIV Prevention Interventions for Young People
- Всемирная Организация Здравоохранения. Навыки, Необходимые для Здоровья
- Evidence and rights based PLANNING & SUPPORT TOOL for SRHR/HIV Prevention Interventions for Young People
- Доказовий аналіз психосоціальної адаптивності підлітків у зоні конфлікту та роль системи освіти як захисного середовища: https://is.gd/z64VQM