Мультимедійний навчальний курсі

• Епоха швидкісної комунікації, об’єднання світової економіки, посилення конкуренції.
• Старіння людства, зростання чисельності низькокваліфікованого прошарку.
• Зміна форм праці, поєднання великого і малого, спільне підприємництво.
• Відкриття дивовижного потенціалу мозку.
• Зростання сфери послуг, особливо освітніх.
• Новий бум самоосвіти, тріумф особистості.

• Доступ кожної людини до освіти протягом усього життя для безперервного навчання компетентностей, що відповідність вимогам глобалізованого суспільства знань.
• Забезпечення сталого економічного розвитку через покращення зайнятості та підприємництва.
• Посилення соціальної інтеграції та згуртованості через активне залучення до громадської діяльності.

1. «Учитися знати», або когнітивний вимір. Передбачає розвиток таких здібностей, як концентрація, вирішення проблем, критичне мислення, цікавість, творчість для того, щоб краще зрозуміти світ та інших людей.

2. «Учитися діяти», або інструментальний вимір. Передбачає необхідність підтримання дітей і молоді у застосуванні на практиці того, чого навчилися, а також у пристосуванні до ринку праці.

3. «Учитися бути», або індивідуальний вимір. Розглядає навчання як самореалізацію, підвищення особистісного потенціалу, самоповаги та ефективності. Включає когнітивні, внутрішньоособистісні і міжособистісні психосоціальні навички.

4. «Учитися жити разом», або соціальний вимір. Це етичний вимір, який є підґрунтям для громадянської освіти, заснованої на цінностях демократії, справедливості, повазі до відмінностей, прав людини і соціальних норм.

1.

Мовна

(лінгвістична)

здатність читати, писати, спілкуватися за допомогою слова

Логічна

(математична)

Кінестетична

(моторна)

Соціальна

(міжособистісна)

Психологічна

(інтраперсональна)

Натуралістична

(природознавча)

Це такі мета навички, як критичне мислення, аналітичне мислення, вирішення проблем, креативність, робота в команді, вміння спілкування та проводити переговори, прийняття рішень, саморегуляція, стійкість, емпатія, участь, повага до різноманітності, враховуються у всіх ключових компетентностях.

1. Подарувати учням особливий час і місце в школі. Запрошуючи дітей сісти в коло і обмінятися думками, ми наслідуємо давні традиції, що існують у багатьох культурах світу — організовувати своєрідне коло, де кожен має змогу висловитися з приводу будь-якої події чи проблеми і вислухати думки інших.
2. Допомогти дітям відчути єднання з групою. Багатьом підліткам важко зосередитися на навчанні, якщо вони почуваються самотніми. Це відчуття може підштовхнути їх до компаній, нормою в яких є вживання алкоголю, наркотиків, насилля, інші протиправні дії.
3. Дати дітям «точку опори». Допомагаючи усвідомити цінності й пріоритети, ми наставляємо їх на правильний шлях, вчимо уникати невиправданих ризиків і створених ними самими проблем.
4. Навчити дітей приймати рішення і діяти з позицій здорового глузду. Розвиваючи і учнів навички критичного мислення, ми вчимо їх всебічно аналізувати ситуації, зважувати альтернативи, робити вибір і брати на себе відповідальність за його наслідки.
5. Можемо навчити дітей протистояти соціальному тиску. Тренуючи навички відмови, ми вчимо їх протидіяти маніпуляціям, підвищуємо їхню стійкість до пропозицій, які можуть спричинити проблеми.
6. Ми можемо навчити дітей долати стреси. В умовах інтенсивного навчального процесу важливо уміти розподіляти час, відпочивати і розслаблятися душею і тілом.
7. Показати дітям, як можна жити у світі без насилля. Навчаючи учнів спілкуватися і розуміти одне одного, ми допомагаємо їм набути досвіду мирного розв'язання конфліктів і пошуку компромісів. Ми здатні пробудити в дітей інтерес до того, що відчувають і як думають інші люди, розвинути у них толерантність і співчуття.
8. Вселити у дітей надію. Розвиваючи у них навички самооцінки, ми найбільше допомагаємо дітям, які змушені дорослішати у складних життєвих обставинах. Переконуючи, що їхня доля у їхніх руках, ми захищаємо дітей від негативного впливу оточення, яке, можливо, щодня нагадує про відсутність життєвих перспектив.

1. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.
2. Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.
3. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.
4. Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію.
5. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.
6. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
7. Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентностей для життя.
8. Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.
9. Сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

1. Презумпція талановитості дитини

Забезпечення рівного доступу до освіти, заборона будь-яких форм дискримінації. Не допускатиметься відокремлення дітей на підставі попереднього відбору на індивідуальному, груповому та інституційному рівнях.

2. Цінність дитинства

Відповідність освітніх вимог віковим особливостям дитини, визнання прав дитини на навчання через діяльність, зокрема гру.

3. Радість пізнання

Організація пізнавального процесу, який приноситиме радість дитині, обмеження обсягу домашніх завдань для збільшення часу на рухову активність і творчість дитини. Широке використання в освітньому процесі дослідницької та проєктної діяльності.

4. Розвиток особистості

Замість «навченої безпорадності» — плекання самостійності та незалежного мислення. Підтримка з боку вчителя/вчительки розвиватиме у дітей самоповагу та впевненість у собі.

5. Здоров’я

Формування здорового способу життя і створення умов для фізичного й психоемоційного розвитку, що надзвичайно важливо для дітей молодшого шкільного віку.

6. Безпека

• знання складається з фактів і цифр, концепцій, ідей та теорій, які вже встановлені та підтримують розуміння певної сфери або предмета;
• навички визначаються як здатність та спроможність виконувати процеси та використовувати наявні знання для досягнення результатів;
• ставлення описують диспозиції сприйняття і налаштованості щодо ідей, людини або ситуації й спонукають до відповідних реакцій або дій.

• психосоціальні
• ключові
• за видами множинного інтелекту
• за видами професійної діяльності

1. Мовна (лінгвістична) – здатність читати, писати, спілкуватися за допомогою слова
2. Логічна (математична) – здатність мислити абстрактно і логічно, рахувати, аналізувати, чітко організовувати
3. Музична – здатність відчувати ритм, тональність, звукові гами, відтворювати складні музичні структури
4. Просторово-візуальна – здатність мислити образами, відчувати цілісність, орієнтуватися у просторі
5. Кінестетична (моторна) – здатність оперувати предметами, сприймати на дотик, вчитися через діяльність, майструвати, володіти тілом
6. Соціальна (міжособистісна) – здатність контактувати з іншими, співпрацювати, діяти в команді
7. Психологічна (інтраперсональна) – здатність усвідомлювати власну сутність, потреби і можливості, позитивно ставитись до себе, критично і творчо мислити, приймати рішення, володіти собою, ставити мету і досягати успіху
8. Натуралістична (природознавча) – чутливість до природного світу рослин і тварин, здатність помічати найтонші відмінності в деталях, спостережливість

Когнітивний вимір

(«Учитися знати»)

Навички для навчання:

• творчість
• критичне мислення
• вирішення проблем

Інструментальний вимір

(«Учитися діяти»)

Навички для працевлаштування:

• співпраця
• переговори
• прийняття рішень

Індивідуальний вимір

(«Учитися бути»)

Навички для підвищення особистого потенціалу:

• саморегуляція
• стійкість
• комунікація

Соціальний вимір

(«Учитися жити разом»)

Навички для активного громадянства:

• повага до різноманітності
• емпатія
• участь

Когнітивний вимір

Творчість

Творчість (креативність) — це здатність створювати, висловлювати чи застосовувати винахідливі ідеї, методи і технології, часто в умовах співпраці з іншими.

У поєднанні з навичками критичного мислення та вирішення проблем креативність є основним компонентом цілеспрямованого мислення, тобто нехаотичного, упорядкованого та організованого.

Творчість — це також засіб створення знань, що може підтримувати та посилювати самонавчання і навчання протягом усього життя.

Творчості можна навчити так само, як і вмінню читати, писати, рахувати.

Стимулювання творчості шляхом застосування нових методів навчання та створення безпечного і підтримувального навчального середовища сприяє загальному поліпшенню результатів роботи шкіл і підготовці учнів до інноваційності в житті та на ринку праці.

Пов’язані здатності: інноваційне мислення, нестандартне мислення, формулювання ідей, аналіз та синтез, співпраця та командна робота, сприйняття ризику, наполегливість.

Когнітивний вимір

Критичне мислення

Критичне мислення — це здатність відрізняти достовірні факти від недостовірних та оцінювати доцільність тих чи тих варіантів дій.

Критично мислячі люди оцінюють ситуації та припущення, ставлять запитання і розвивають різні способи мислення. Це допомагає їм, перш ніж робити висновки, збирати, аналізувати, синтезувати, представляти факти, а також оцінювати можливі наслідки дій.

Критичне мислення передбачає вміння розпізнавати припущення, відокремлювати факти від думок, бути допитливим щодо істинності доказів, ставити запитання, шукати джерела для перевірки достовірності інформації, уміти слухати і спостерігати, уявляти і розуміти кілька можливих варіантів розвитку подій тощо.

Навички критичного мислення надзвичайно важливі для благополуччя кожної людини, оскільки допомагають визначати та оцінювати чинники, що впливають на настрій і поведінку (як-от цінності, соціальні норми, тиск однолітків, реклама і повідомлення засобів масової інформації тощо).

Це допомагає захищати себе від насильства, негативних впливів та радикалізації.

Критичне мислення потрібне людині протягом усього життя. За бажання цього можна навчитися у будь якому віці.

Пов’язані здатності: думати про те, як думаєш, ставити запитання, інтерпретувати і синтезувати інформацію.

Когнітивний вимір

Вирішення проблем

Вирішення проблем — це здатність продумати кроки, які ведуть до бажаної мети, виявляючи та розуміючи проблему та розробляючи варіанти її вирішення.

Всесвітнє опитування школярів PISA визначила та об’єднала когнітивні процеси вирішення проблем у чотири сфери.

1. Вивчення та розуміння: вивчення проблемної ситуації шляхом її спостереження, взаємодії з нею, пошуку інформації та аналізу обмежень або перешкод, а також демонстрація розуміння наданої та виявленої інформації під час взаємодії з проблемною ситуацією.
2. Представлення та формулювання: використання таблиць, графіків, символів або слів для представлення аспектів проблемної ситуації, а також формулювання гіпотез про відповідні чинники проблеми для побудови узгодженого представлення проблемної ситуації.
3. Планування та виконання: розроблення плану чи стратегії для вирішення проблеми та її виконання. Це може привести до уточнення загальної мети, встановлення підцілей тощо.
4. Моніторинг та відображення: моніторинг прогресу, реагування на зворотній зв’язок та відображення рішення, наданої інформації щодо проблеми чи прийнятої стратегії.

Пов’язані здатності: критичне мислення, прийняття рішень, творчість, цікавість, уважність, аналітичне мислення.

Інструментальний вимір

Співпраця

Співпраця — дія або процес спільної роботи, спрямований на досягнення спільної мети або взаємної вигоди для всіх учасників співпраці.

Співпраця включає навички командної роботи, повагу до думок і внесків інших людей, сприйняття зауважень і пропозицій, конструктивне вирішення конфліктів, ефективне лідерство, прагнення досягати консенсусу в процесі прийняття рішень, а також вміння підтримувати та координувати партнерські відносини.

Учні, які навчаються працювати спільно, отримують більше задоволення від навчання і мають кращі результати. Вони також демонструють соціально бажані форми поведінки, а їхня самооцінка і почуття впевненості зростають.

Пов’язані навички: самоконтроль, кооперативне навчання, активне слухання.

Інструментальний вимір

Переговори

Переговори — це процес спілкування між щонайменше двома сторонами, спрямований на досягнення домовленостей, що базуються на сприйнятті відмінних інтересів сторін.

Люди вчаться навичок ведення переговорів з раннього дитинства. Переговори становлять значну частину дитячої гри і мають чітке призначення: узгодити, як можна бути разом у грі, та узгодити зміст самої гри.

Для того щоб процес переговорів був успішним, необхідно домовитись про прийнятний варіант для всіх залучених сторін. Іншими словами, продуктивний процес переговорів зосереджується на розробленні взаємовигідних угод, заснованих на врахуванні інтересів, потреб, бажань, побоювань та страхів усіх залучених сторін.

Пов’язані здатності: активне слухання, асертивність, уміння ставити запитання для з’ясування точок зору, рефлексія.

Інструментальний вимір

Прийняття рішень

Прийняття рішень — це здатність обрати одне рішення принаймні із двох варіантів, враховуючи сукупність чинників впливу та обмежень.

Кілька чинників впливають на прийняття рішень: інформація, часові обмеження, чіткість цілей, попередній досвід, упередження, вік, особиста значущість тощо.

Процес прийняття рішень часто розглядається як поетапний процес. Наприклад, одна із відомих моделей прийняття рішень складається з п’яти етапів:

• визначення цілей;
• збір інформації для обґрунтованого прийняття рішень;
• розробка варіантів рішень;
• оцінка і прийняття рішень;
• впровадження.

Пов’язані здатності: планування дій, постановка цілей, навички лідерства, оцінка ризиків і небезпеки.

Індивідуальний вимір

Саморегуляція

Саморегуляція — це здатність регулювати та контролювати свою поведінку, емоції, почуття та імпульси.

Передбачає самоконтроль, самоефективність, самосвідомість, а також позитивне ставлення до себе, надійність та самопрезентацію.

Самоконтроль стосується шести взаємопов’язаних елементів, які можуть спричинити негативну поведінку: імпульсивність; відсутність наполегливості; невиправданий ризик; недооцінювання інтелектуальних можливостей; самоцентричність, нестійкість характеру.

Саморегуляція передбачає віру у свої можливості та здатність до навчання, досягнення цілей та успіху.

Люди із сильним відчуттям самоефективності сприймають важкі завдання як виклики для самовдосконалення, а не як загрози, яких слід уникати. Такі люди ставлять перед собою високі цілі та рішуче налаштовані їх досягти.

Пов’язані здатності: самоконтроль, самостійність, наполегливість, сміливість, стійкість, управління часом, організаційні здібності, надійність, постановка цілей, планування життя, автономія, самодопомога, саморефлексія, самооцінка.

Індивідуальний вимір

Стійкість

Стійкість (еластичність, пружність) — це адаптивна здатність людини успішно долати несприятливі життєві обставини.

Формуванню стійкості сприяють хороші когнітивні уміння, навички вирішення проблем, здатність підтримувати позитивні стосунки з однолітками, ефективні стратегії управління емоціями і поведінкою, позитивне ставлення до себе (впевненість у собі, самооцінка та саморегуляція), почуття гумору тощо.

Навчання у безпечних шкільних умовах дітей і молоді стратегій адаптації допомагає їм долати стреси щоденного життя і розвинути життєву стійкість, украй необхідну в умовах криз і соціальних конфліктів.

Пов’язані здатності: подолання стресів, аналітичне та творче мислення, позитивне ставлення до себе і стосунки з іншими, адаптивність, саморегуляція, саморозвиток, управління емоціями та поведінкою.

Індивідуальний вимір

Комунікація

Комунікація — це двосторонній обмін інформацією з метою розуміння, включно з вербальним, невербальним та письмовим спілкуванням.

Комунікативні навички передбачають уміння говорити, активно слухати і ставити запитання.

Пов’язані здатності: чітка презентація і пояснення ідей, понять і концепцій; усвідомлення мети спілкування; врахування особливостей аудиторії або співрозмовників; навички переконання; навички формальної усної презентації та письмового спілкування; уміння вести діалог; уникання дискримінаційної мови, впевненість.

Соціальний вимір

Повага до різноманітності

Повага до різноманітності — це визнання й активне прийняття того, що люди є рівними з огляду на свій людський статус.

Кожна людина є унікальною і має індивідуальні особливості, що визначені расою, етносом, статтю, сексуальною орієнтацією, соціально-економічним статусом, віком, фізичними здібностями, релігійними віруваннями, політичними переконаннями тощо.

Повага до різноманітності — це більше, ніж толерантність, тобто пасивне прийняття відмінностей. Вона означає визнання та активне просування безумовної рівноцінності людей і народів.

Пов’язані здатності: активна толерантність, соціальна взаємодія, самооцінка, саморегуляція.

Соціальний вимір

Емпатія

Емпатія — це здатність зрозуміти чужі почуття і співпереживати без оціночних суджень.

Емпатія сприяє соціальній взаємодії, позитивним взаєминам і просоціальній поведінці.

Уміння співпереживати стражданням інших людей важливе для розрізняння правильного від неправильного.

Емпатія є важливим попередником і мотиватором для просоціальної поведінки.

Діти з високим рівнем емпатії більш соціально компетентні і схильні до співпраці.

Здатність співпереживати також важлива для якості відносин.

Пов’язані здатності: розуміння інших, турбота про інших, виявлення зловживань та неприпустимих форм поведінки, альтруїстична поведінка, вирішення конфліктів, розуміння та управління емоціями, активне слухання, повага до інших.

Соціальний вимір

Участь

Участь — це активність у діях і вплив на процеси, рішення та діяльність.

Участь — це дія, спрямована на посилення і власного потенціалу, і потенціалу спільноти.

Наприклад, участь у діяльності класу — це більше, ніж піднімати руку. Це співпраця, обмін думками, спілкування, взаємна підтримка і взаємодопомога, словесне заохочення, співпереживання, загальна доброзичливість.

Пов’язані здатності: активне слухання, планування та організація взаємодії, презентації, концентрація, аналітичне мислення, творчість, упевненість.

Було (2006)

1. Спілкування рідною мовою (Communication in the mother tongue)
2. Спілкування іноземними мовами (Communication in foreign languages)
3. Математична компетентність та основні компетентності у природничих і точних науках (Mathematical competence and basic competences in science and technology)
4. Цифрова компетентність (Digital competence)
5. Навчання вчитись (Learning to learn)
6. Соціальна і громадянська компетентність (Social and civic competences)
7. Почуття ініціативності та взаємодії (Sense of initiative and entrepreneurship)
8. Культурна впевненість і самовираження (Cultural awareness and expression)

1. Грамотність  (Literacy competence)
2. Мовна компетентність (Languages competence)
3. Математична компетентність та компетентність у науках, технологіях та інженерії  (Mathematical competence and competence in science, technology and engineering)
4. Цифрова компетентність (Digital competence)
5. Особиста, соціальна та навчальна компетентність (Personal, social and learning competence)
6. Громадянська компетентність (Civic competence)
7. Підприємницька компетентність (Entrepreneurship competence)
8. Компетентність культурної обізнаності та самовираження (Cultural awareness and expression competence)

Грамотність — це здатність розрізняти, розуміти, висловлювати, створювати та інтерпретувати поняття, почуття, факти та думки усно та письмово, за допомогою візуальних, звукових та цифрових матеріалів у різних дисциплінах та контекстах.

Розвиток грамотності є фундаментом для подальшого навчання та лінгвістичної взаємодії. Залежно від контексту грамотність може формуватися рідною мовою, мовою навчання та/або офіційною мовою у країні або регіоні.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з грамотністю:

Грамотність передбачає здатність ефективно спілкуватися та налагоджувати стосунки з іншими людьми належним і творчим способом.

Вона також включає знання у сфері читання та письма і правильне розуміння письмової інформації.

Грамотність передбачає певний словниковий запас у людини, знання граматики та функцій мови. Вона включає усвідомлення основних видів словесної взаємодії, літературних і не літературних текстів, а також основних рис різних стилів та регістрів мови.

Люди мають володіти навичками усного та письмового спілкування в різних ситуаціях, а також адаптувати своє спілкування до вимог ситуації.

Ця компетентність також передбачає здатність шукати і використовувати різні типи джерел інформації, формулювати та висловлювати свої усні та письмові аргументи переконливо, відповідно до контексту.

Позитивне ставлення до грамотності означає цінування естетичних якостей мови та інтерес до взаємодії з іншими, розуміння та використання мови у позитивний та соціально відповідальний спосіб.

Компетентність у мовах — це здатність ефективно використовувати різні мови для спілкування.

Базується на здатності розуміти, висловлювати та інтерпретувати поняття, факти, думки, почуття як усно, так і письмово. Включає уміння слухати, говорити, читати та писати у відповідних соціальних та культурних контекстах.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з мовною компетентністю:

Використання словникового запасу, знання функціональної граматики різних мов та усвідомлення основних видів словесної взаємодії та регістрів мов.

Знання суспільних звичаїв, культурних аспектів та діалектів мов.

Вміння розуміти розмовні повідомлення, ініціювати, підтримувати та завершувати бесіди, читати, розуміти та складати тексти з різним рівнем володіння різними мовами відповідно до особистих потреб.

Важливими є уміння вивчати мови у системі формальної, неформальної та інформальної освіти протягом усього життя.

Позитивне ставлення до мовної компетентності — це цінування культурної різноманітності, інтерес до різних мов і міжкультурного спілкування. Передбачає повагу до індивідуальних мовних особливостей кожної людини, зокрема до рідної мови осіб, які належать до меншин та/або є мігрантами.

Математика, науки, технології, інженерія

(STEM)

А. Математична компетентність — це здатність застосовувати логіко-математичне мислення для вирішення проблем у повсякденному житті.

Математична компетентність передбачає здатність і бажання застосовувати логічне та просторове мислення, а також презентації (формули, моделі, конструкції, графіки, діаграми).

Б. Компетенція в науці — це здатність і бажання використовувати знання та методологію для пояснення природного світу.

Компетенції в технології та інженерії — це здатність застосовувати знання та методології з метою задовольнити людські потреби.

Компетентність у науках, технологіях та інженерії передбачає розуміння змін, спричинених діяльністю людини, та її особисту відповідальність за наслідки таких змін.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з цією компетентністю:

A. Необхідні знання в математиці включають знання чисел, мір та структур, основних операцій та базових математичних презентацій, розуміння математичних термінів і понять та усвідомлення питань, на які математика може запропонувати відповіді.

Люди мають володіти навичками застосування базових математичних принципів і процесів у контексті повсякденного життя вдома та на роботі (наприклад, фінансові навички), а також застосовувати й оцінювати логічні ланцюжки аргументів.

Математична компетентність передбачає вміння математично обґрунтовувати, розуміти математичні докази і спілкуватися математичною мовою та використовувати відповідні засоби, зокрема статистичні дані та графіки.

Позитивне ставлення до математики ґрунтується на повазі до істини і готовності шукати причини та оцінювати їхню дійсність.

Б. Для науки, технологій та інженерії основні знання включають основні принципи природного світу, фундаментальні наукові концепції, теорії, принципи та методи, технології і технологічні продукти та процеси, а також розуміння впливу науки, техніки, інженерії та діяльності людини загалом на природу.

Це дає можливість людям краще зрозуміти досягнення, обмеження та ризики наукових теорій та застосування технологій у суспільствах (у контексті цінностей, моральних питань, культури, прийняття рішень тощо).

Вміння у цій сфері включають організацію процесу вивчення природи через контрольовані експерименти, застосування принципів наукового дослідження, здатність використовувати технологічні інструменти і машини, а також наукові дані для досягнення мети або отримання доказового рішення.

Ця компетентність включає такі ставлення: цікавість, турбота про етичні проблеми, підтримка безпеки та екологічної стійкості, зокрема критичне оцінювання впливу технологічного прогресу на особистість, сім’ю, спільноту та світ загалом.

Ставлення включають також готовність відкинути власні переконання, коли вони суперечать новим експериментальним висновкам.

Цифрова компетентність — це впевнене, критичне і відповідальне використання та взаємодія з цифровими технологіями для навчання, професійної діяльності (роботи) та участі у житті суспільства.

Включає цифрову та інформаційну грамотність, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (зокрема програмування), кібербезпеку та вирішення проблем.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з цифровою компетентністю:

Знання того, як цифрові технології можуть підтримувати спілкування, творчість та інновації. Обізнаність щодо їхні можливостей, обмежень, впливів та ризиків.

Розуміння загальних принципів, механізмів та логіки цифрових технологій. Знання базових функцій та використання різних пристроїв, програмного забезпечення та цифрових мереж.

Знання правових та етичних принципів, пов’язаних із використанням цифрових технологій.

Цифрова компетентність передбачає вміння використовувати цифрові технології для підтримки творчості, активного громадянства та соціальної інтеграції, співпраці з іншими людьми для досягнення особистих, соціальних або комерційних цілей.

Навички включають можливість використання, доступу, фільтрування, оцінки, створення, програмування та обміну цифровим змістом.

Важливими є вміння захищати інформацію, зміст, особисті дані, а також ефективно взаємодіяти з програмним забезпеченням, пристроями, штучним інтелектом або роботами.

Взаємодія з цифровими технологіями та змістом передбачає відкрите та перспективне ставлення до їхньої еволюції. Водночас це потребує критичного аналізу обґрунтованості, надійності та впливу інформації і даних, які доступні через цифрові засоби, а також етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цих інструментів.

Особиста, соціальна та навчальна компетентність — це здатність усвідомлювати внутрішні стани, ефективно управляти часом та інформацією, конструктивно працювати з іншими людьми, залишатися стійкими і керувати власним навчанням та кар’єрою.

Включає здатність справлятися з невизначеністю та складністю, учитися вчитися, підтримувати фізичне та емоційне благополуччя, співпереживати і конструктивно вирішувати конфлікти.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з цією компетенцією:

Особиста, соціальна та навчальна компетенція передбачає знання компонентів здоров’я розуму, тіла і способу життя.

Особиста компетентність передбачає уміння бути стійкими і здатними впоратися з невизначеністю та стресом.

Особистісні навички включають здатність виявляти свої можливості, концентруватися, справлятися зі складністю, критично аналізувати ситуації та приймати рішення.

Для успішних міжособистісних відносин та соціальної участі важливо розуміти кодекси поведінки та правила комунікації, прийнятні в різних суспільствах та середовищах.

Соціально важливим є вміння конструктивно спілкуватися в різних середовищах, співпрацювати в командах та вести переговори. Воно передбачає толерантність, висловлення своєї та розуміння точок зору інших людей, а також здатність формувати і підтримувати упевненість і співчуття.

Навчальна компетентність включає знання стилів сприйняття і стратегій навчання, своїх здатностей і потреб розвитку. Важливо знати різноманітні способи розвитку своїх здатностей через доступні засоби освіти, які підтримують базове навчання, професійну підготовку та можливості кар’єрного зростання.

Навчальна компетентність передбачає здатність навчатися та працювати і спільно, і автономно, організувати та наполегливо здійснювати навчання, оцінювати прогрес і результати навчання. Важливим є вміння шукати підтримки, коли це доречно, ефективно керувати кар’єрою та соціальними взаємодіями.

Особиста, соціальна і навчальна компетентність базується на позитивному ставленні до особистого, соціального та фізичного благополуччя та навчання протягом усього життя.

Вона включає позитивне ставлення до співпраці, повагу до інших, наполегливість та цілісність, готовність до подолання упереджень та пошуку компромісів.

Важливими є вміння визначати і ставити цілі, мотивувати себе, розвивати стійкість та впевненість, продовжувати навчатися протягом усього життя, аналізувати і вирішувати проблеми. Це підтримує і процес навчання, і здатність індивідуума долати перешкоди.

Громадянська компетентність — це здатність діяти як відповідальні громадяни і повною мірою брати участь у соціальному житті.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з громадянською компетентністю:

Громадянська компетентність базується на розумінні базових ідей, пов’язаних з індивідуумами, групами, організаціями, суспільством, економікою та культурою.

Вона включає усвідомлення цілей, цінностей та політики соціальних і політичних рухів, а також сталого розвитку, зокрема кліматичних та демографічних змін на глобальному рівні та їхніх основних причин.

Важливим є також усвідомлення різноманітності та культурної самобутності різних суспільств і народів.

Критичною для цієї компетентності є здатність ефективно взаємодіяти з іншими людьми в суспільних інтересах, зокрема щодо сталого розвитку суспільства. Йдеться про навички критичного мислення і конструктивної участі у діяльності громади та у прийнятті рішень на всіх рівнях — від місцевого і національного до європейського та міжнародного.

Основою відповідального та конструктивного ставлення до громадянської компетентності є повага до прав людини. Це передбачає також бажання брати участь у демократичному ухваленні рішень на всіх рівнях, підтримання соціальної та культурної різноманітності, гендерної рівності, соціальної згуртованості, готовності поважати приватність інших людей та брати на себе відповідальність за навколишнє середовище.

Інтерес до політичних та соціально-економічних подій та міжкультурного спілкування має бути основою для подолання упереджень, пошуку компромісів та забезпечення соціальної справедливості і правосуддя.

Підприємництво — це здатність реагувати на можливості та ідеї і перетворювати їх у цінності для інших.

Підприємництво означає вміння планувати й управляти проєктами, що мають культурну, соціальну або комерційну цінність. Ця компетентність базується на навичках творчості, критичного мислення, вирішенні проблем, ініціативності, наполегливості та вмінні співпрацювати.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з підприємницькою компетентністю:

Знання того, що існують різні контексти і можливості для перетворення ідей в особисту, соціальну та професійну діяльність, а також розуміння підходів до планування та управління проєктами.

Підприємливість потребує розуміння економічних та соціальних можливостей і викликів, з якими стикається роботодавець, організація чи суспільство. Необхідно знати етичні принципи й усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони.

Підприємницькі навички засновані на креативності, що включає уяву, стратегічне мислення, вирішення проблем, а також критичний аналіз творчих процесів та інновацій.

Важливою є здатність приймати фінансові рішення стосовно цінності та вартості, ефективно спілкуватися та вести переговори з іншими, справлятися з невизначеністю, неоднозначністю та ризиком як невід’ємними частинами прийняття обґрунтованих рішень.

Ставленнями, що характеризують підприємливість, є: почуття ініціативи, активності, пошуку, сміливості та наполегливості у досягненні цілей. Це також бажання мотивувати інших і цінувати свої ідеї, співпереживати і піклуватися про людей та світ, а також приймати відповідальність за етичність дій протягом усього процесу.

Культурна обізнаність та самовираження

Культурна обізнаність та самовираження — це розуміння і повага до того, як ідеї і сенси у різних культурах творчо виражаються і передаються через різні галузі мистецтва і форми культури.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з цією компетентністю:

Компетентність передбачає знання місцевих, національних, європейських та світових культур, зокрема мов, спадщини, традицій, культурних продуктів.

Включає розуміння різних способів передачі ідей між творцем, учасником та аудиторією в письмових, друкованих та цифрових текстах, театральних виставах, фільмах, танцях, іграх, мистецтві, дизайні, музиці, ритуалах та архітектурі, а також у гібридних формах.

Навички передбачають здатність виражати та інтерпретувати з емпатією образні та абстрактні ідеї, переживати емоції у різних сферах мистецтва і формах культури.

Важливо бути відкритим до різноманітності культурного самовираження, поважати його, а також дотримуватися етичних норм та бути відповідальним щодо інтелектуальної та культурної власності.

Позитивне ставлення також включає цікавість до світу, відкритість, готовність брати участь у культурному досвіді.

Лінгвістичний інтелект
(вербальна обдарованість, мовна компетентність)

Вправне використання слів, люблять експериментувати зі словами, демонструють обдарованість у сфері вербальної майстерності: слуханні, виступах, читанні та письмі.

Читання, оповідання історій, розв’язування кросвордів, усні обговорення або дебати, написання звітів, виступи, проведення інтерв’ю, створення девізів, ведення журналів або щоденників, розроблення вербальних ігор, писання листів, віршів, оповідань та репортажів.

Логіко-математичний інтелект
(обдарованість у сфері чисел та умовиводів, логіко-математична компетентність)

Схильність до оперування числами, умовиводів та розв’язання проблем: розуміється на зіставлянні структур та встановленні зв’язків.

Шахи, комп’ютери, експериментування, класифікація або структурування фактологічних матеріалів, побудова зв’язків, дедуктивних умовиводів; використання формул, логічні та/або сюжетні проблеми, головоломки, аналізування даних, використання графічного відображення даних.

Музичний інтелект
(музична обдарованість)

Відтворює мелодії, співає у правильній тональності, тримає ритм, любить співати, має чутливість до звуків та ритму, образів та музичного відтворення.

Співи, вистукування ритму, пісні, музичні інструменти та музичні вправи, використання ритміки як засобу навчання, створення мелодій, зміна слів у піснях, створення музичних ігор або колажів, виготовлення музичних інструментів.

Візуально-просторовий інтелект
(образна обдарованість)

Здатність точно уявляти, тонка чутливість до найдрібніших зорових наочних деталей, зацікавленість графічними образами, таблицями або малюнками.

Головоломки із лабіринтами або «пазли»; малювання, створення графіків, плакатів, дизайн; зйомка відеофільмів або фільмів; створення фотоальбомів, колажів, скульптур; робота з графічними елементами, використання кольору та форми; робота з картами, таблицями, ілюстраціями.

Кінестетичний інтелект
(моторно-рухова вправність усього тіла)

Для унаочнення своїх ідей активно користуються власним тілом,виразною мімікою, жестами; спритні у практичних вправах та іграх, мають добре розвинену тактильну чутливість.

Ігри, практичні вправи, побудова конструкцій, танці, рольові ігри, показ сценок або драматична гра, створення моделей, настільні ігри, «пазли», спортивні ігри.

Міжособистісний інтелект
(здатність відчувати людей, соціальні компетентності)

Помітний інтерес до людей, високий рівень товариськості, приязність, прагнення до взаємодії та приналежності до спільноти,вміння відчувати настрій, ставлення та бажання інших людей.

Відкрите спілкування з вчителем та однокласниками, готовність ділитися думками, сприйняття зворотного зв’язку, участь у групових проєктах, передача нових знань іншим, навчання від оточення поза межами школи, зацікавленість в інших поглядах, проведення інтерв’ю.

Внутрішньоособистісний інтелект
(здатність до самоаналізу, психологічні компетентності)

Чіткі уявлення про себе, повага до власних почуттів, цінностей та ідей; зазвичай віддає перевагу роботі на самоті.

Ведуть журнал або щоденник, записують свої почуття щодо предметів та явищ, обмірковують власні сильні сторони, виконують самостійні проєкти, самостійно реєструють хронологію роботи, розробляють власні графіки діяльності, виконують до кінця класну роботу, дають собі час на розмірковування, використовують навички та стратегії мислення вищих рівнів та різні стратегії мислення.

Натуралістичний/природознавчий інтелект
(чутливість до природи)

Захоплення природним світом рослин та тварин, отримання нових знань з мандрівок на природі, здатність помічати найтонші відмінності в деталях, спостережливість.

Перебування в природному середовищі, класифікація видів рослин та тварин, заняття на свіжому повітрі, збирання природних об’єктів, спостереження за небесними тілами, робота з науковими приладами, прогнозування в екології, вирішення проблем, пов’язаних із перебуванням людини в дикій природі.

1. Вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях.
2. Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування.
3. Математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини.
4. Компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе та навколишній світ шляхом спостереження та дослідження.
5. Інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади.
6. Екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства.
7. Інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основ цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях.
8. Навчання впродовж життя, що передбачає опанування умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі.
9. Громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність у житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних із різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікувати себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя.
10. Культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості.
11. Підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

1. Мовно-літературна (українська мова та література, мови та літератури відповідних корінних народів і національних меншин, іншомовна освіта)
2. Математична
3. Природнича
4. Технологічна
5. Інформатична
6. Соціальна і здоров’язбережувальна
7. Громадянська та історична
8. Мистецька
9. Фізкультурна

• предметні компетентності, визначені Державним стандартом і типовими освітніми програмами.
• психосоціальні компетентності, визначені переліком ЮНІСЕФ і ЮНЕСКО (когнітивні, інструментальні, індивідуальні, соціальні)
• ключові компетентності з переліку ЄС: грамотність (частково), мовна (частково) математика, науки, технології, інженерія (частково), цифрова, особиста, соціальна і навчальна, громадянська, підприємницька (частково), культурна обізнаність та самовираження
• множинного інтелекту (7 із 8 видів інтелекту за Г. Гарднером): лінгвістичний (частково), логіко-математичний (частково), візуально-просторовий, кінестетичний, міжособистісний, внутрішньо особистісний, натуралістичний / природознавчий
• уміння вчитися: активне навчання, власний стиль навчання, раціональне планування часу, розвиток сприйняття, пам’яті, уваги, карти пам’яті тощо.

• партнерство між учнями і вчителем, який є фасилітатором навчального процесу
• інклюзивність - всі учні класу залучені до навчальної діяльності
• активне навчання, що враховує індивідуальні стилі сприйняття і стратегії навчання учнів: робота в групах, мозковий штурм, проєкти, тематичні дослідження, рольові ігри тощо
• навчання на ситуаціях, наближених до реального життя (важливих для безпеки, здоров'я, соціалізації та самореалізації учнів.

Підготовлені вчителі:

• знають концептуальні і методичні основи інтегрованого навчання, зміст і очікувані результати курсу, добре розуміють мотиви поведінки сучасних дітей
• вмотивовані і здатні застосовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди
• володіють методами інтегрованого навчання і розвитку в учнів множинних компетентностей, зокрема психосоціальних, ключових і предметних.

Освітня галузь, які інтегруються
в курсі «Я досліджую світ»

Мета: формування компетентностей в галузі природничих наук, техніки і технологій, екологічної та інших ключових компетентностей шляхом опанування знань, умінь і способів діяльності, розвитку здібностей, які забезпечують успішну взаємодію з природою, формування основи наукового світогляду і критичного мислення, становлення відповідальної, безпечної і природоохоронної поведінки здобувачів освіти у навколишньому світі на основі усвідомлення принципів сталого розвитку.

ЗОРи: здобувач освіти:

• відкриває світ природи, набуває досвіду її дослідження, шукає відповіді на запитання, спостерігає за навколишнім світом, експериментує та створює навчальні моделі, виявляє допитливість та отримує радість від пізнання природи;
• опрацьовує та систематизує інформацію природничого змісту, отриману з доступних джерел, та представляє її у різних формах;
• усвідомлює розмаїття природи, взаємозв’язки її об’єктів та явищ, пояснює роль природничих наук і техніки в житті людини, відповідально поводиться у навколишньому світі;
• критично оцінює факти, поєднує новий досвід з набутим раніше і творчо його використовує для розв’язування проблем природничого характеру.

Мета: формування соціальної компетентності та інших ключових компетентностей, активної громадянської позиції, підприємливості, розвиток самостійності через особисту ідентифікацію, застосування моделі здорової та безпечної поведінки, збереження власного здоров’я та здоров’я інших осіб, добробуту та сталого розвитку.

ЗОРи: здобувач освіти:

• дбає про особисте здоров’я і безпеку, реагує на діяльність, яка становить загрозу для життя, здоров’я, добробуту;
• визначає альтернативи, прогнозує наслідки, ухвалює рішення з користю для здоров’я, добробуту, власної безпеки та безпеки інших осіб;
• робить аргументований вибір на користь здорового способу життя, аналізує та оцінює наслідки і ризики;
• виявляє підприємливість та поводиться етично для поліпшення здоров’я, безпеки та добробуту.

Мета: формування громадянської та інших компетентностей, власної ідентичності та готовності до змін шляхом осмислення зв’язків між минулим і сучасним життям, активної громадянської позиції на засадах демократії, поваги до прав і свобод людини, толерантного ставлення до оточуючих, набуття досвіду життя в соціумі з урахуванням демократичних принципів.

ЗОРи: здобувач освіти:

• встановлює зв’язки між подіями, діяльністю людей та її результатами у часі, пояснює значення пам’ятних для себе та інших громадян України дат (подій);
• орієнтується у знайомому соціальному середовищі, долучається до його розвитку, пояснює вплив природи та діяльності людей на нього;
• працює з різними джерелами соціальної та історичної інформації, аналізує зміст джерел, критично оцінює їх;
• узагальнює інформацію з різних джерел, розповідаючи про минуле і сучасне;
• представляє аргументовані судження про відомі факти та історичних осіб, а також про події суспільного життя;
• має розвинуте почуття власної гідності, діє з урахуванням власних прав і свобод, поважає права і гідність інших осіб, протидіє проявам дискримінації та нерівного ставлення до особистості;
• усвідомлює себе громадянином України, аналізує культурно-історичні основи власної ідентичності, визнає цінність культурного розмаїття;
• дотримується принципів демократичного громадянства, бере активну участь у житті шкільної спільноти, місцевої громади.

Мета: формування компетентностей в галузі техніки і технологій та інших ключових компетентностей, здатності до зміни навколишнього світу засобами сучасних технологій без заподіяння йому шкоди, до використання технологій для власної самореалізації, культурного і національного самовираження.

ЗОРи: здобувач освіти:

• втілює творчий задум у готовий виріб;
• дбає про власний побут, задоволення власних потреб та потреб тих, хто його оточує;
• ефективно використовує природні матеріали, дбаючи про навколишній світ;
• практикує і творчо застосовує традиційні та сучасні ремесла.

Мета: формування інформаційно-комунікаційної компетентності та інших ключових компетентностей, здатності до розв’язання проблем з використанням цифрових пристроїв, інформаційно-комунікаційних технологій та критичного мислення для розвитку, творчого самовираження, власного та суспільного добробуту, навичок безпечної та етичної діяльності в інформаційному суспільстві.

ЗОРи: здобувач освіти:

• знаходить, подає, перетворює, аналізує, узагальнює та систематизує дані, критично оцінює інформацію для розв’язання життєвих проблем;
• створює інформаційні продукти та програми для ефективного розв’язання задач/проблем, творчого самовираження індивідуально та у співпраці, за допомогою цифрових пристроїв та без них;
• усвідомлено використовує інформаційні і комунікаційні технології та цифрові пристрої для доступу до інформації, спілкування та співпраці як творець та (або) споживач, а також самостійно опановує нові технології;
• усвідомлює наслідки використання інформаційних технологій для себе, суспільства, навколишнього світу та сталого розвитку, дотримується етичних, міжкультурних та правових норм інформаційної взаємодії.

Освітні галузі, які інтегровано частково

Мовно-літературна

Мовно-літературна освітня галузь включає українську мову та літературу, мови та літератури відповідних корінних народів і національних меншин, іншомовну освіту.

Метою вивчення української мови та літератури, мов та літератур відповідних корінних народів і національних меншин є формування комунікативної, читацької та інших ключових компетентностей; розвиток особистості здобувачів освіти засобами різних видів мовленнєвої діяльності; здатності спілкуватися українською мовою, мовами відповідних корінних народів і національних меншин для духовного, культурного і національного самовираження, користуватися ними в особистому і суспільному житті, міжкультурному діалозі; збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, розвиток мовленнєво-творчих здібностей.

ЗОРи: здобувач освіти:

• взаємодіє з іншими особами усно, сприймає і використовує інформацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;
• сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, медіа текстах та використовує її для збагачення свого досвіду;
• висловлює думки, почуття та ставлення, взаємодіє з іншими особами письмово та в режимі реального часу, дотримується норм літературної мови;
• досліджує індивідуальне мовлення для власної мовної творчості, спостерігає за мовними явищами, аналізує їх.

Мета: формування математичної та інших ключових компетентностей; розвиток мислення, здатності розпізнавати і моделювати процеси та ситуації з повсякденного життя, які можна розв’язувати із застосуванням математичних методів, а також здатності робити усвідомлений вибір.

ЗОРи: здобувач освіти:

• досліджує ситуації і визначає проблеми, які можна розв’язувати із застосуванням математичних методів;
• моделює процеси і ситуації, розробляє стратегії (плани) дій для розв’язування різноманітних задач;
• критично оцінює дані, процес та результат розв’язання навчальних і практичних задач;
• застосовує досвід математичної діяльності для пізнання навколишнього світу.

Назва освітньої галузі

Інваріантний складник

Мовно-літературна, у тому числі:

українська мова і література

іншомовна освіта

Математична

Природнича

Соціальна і здоров’язбережувальна

Громадянська та історична

Технологічна

Інформатична

Мистецька

Фізкультурна*

Варіативний складник

Додаткові години для вивчення предметів освітніх галузей, курси за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять

Загальнорічна кількість навчальних годин, що фінансуються з бюджету (без урахування поділу на групи)

Гранично допустиме тижневе/річне навчальне навантаження здобувача освіти

22/770

88/3080

• загальний обсяг навчального навантаження, орієнтовну тривалість і способи інтеграції освітніх галузей у навчальні предмети/курси (Типовий навальний план);
• конкретні очікувані результати навчання здобувачів освіти (КОРи), подані в рамках освітніх галузей або інтегрованих курсів;
• перелік та пропонований/орієнтовний зміст освітніх галузей, укладений за змістовими лініями.

Фізичний розвиток

У першому класі темп росту дітей обох статей уповільнюється, а збільшення маси тіла пришвидшується, особливо за рахунок м'язів, що сприяє зростанню фізичної сили, підвищенню здатності організму до відносно тривалої діяльності. За цими показниками хлопчики випереджають дівчаток.

Дрібні м'язи розвиваються повільніше. Діти цього віку добре ходять і бігають, але ще недосконала координація рухів, здійснюваних дрібними м'язами рук. Тому першокласникові важко писати в межах рядка, спрямовувати роботу руки, не роблячи зайвих рухів, які швидко викликають втому.

Психічний розвиток

До моменту, коли дитина йде до школи (6-7 років), у неї більш розвинена (спеціалізована) права півкуля головного мозку, яка відповідає за емоції, риму, ритм, творчість, просторове орієнтування та цілісне сприймання світу. Ліва півкуля, відповідальна за логіку, обчислення, вивчення мов і засвоєння іншої теоретичної інформації, завершує спеціалізацію до 9-ти років. Тому навчання молодших школярів має здійснюватися природнім для них правопівкульним методом – через творчість, наочність, позитивні емоції, сенсорні відчуття. Уроки доцільно проводити в максимально ігровій формі. Діти потребують того, щоб постійно рухатися, розмовляти, діяти. Фізкультхвилинки і пальчикова гімнастика обов’язкові на кожному уроці.

Соціальний розвиток

Соціальна ситуація, в яку потрапляє дитина у школі, – це світ, досі не відомих їй взаємин з однокласниками і вчителями. Учитель для першокласника – головний авторитет. Кожна дитина намагається отримати увагу і похвалу вчителя. Навіть ставлення до однокласників залежить від ставлення до них дорослих: «Я люблю тих, кого любить учитель».

Актуальні проблеми

Зі вступом до школи збільшується кількість вимог, очікувань, наголошується на тому, що дитина «повинна» робити, а не на тому, що вона «хоче». Їй потрібно освоїти новий шкільний простір, засвоїти норми поведінки та звикнути дотримуватися нових правил, узгодити своє життя зі шкільним розпорядком дня. У дітей, які не відвідували закладів дошкільної освіти і не звикли до режиму, це може викликати стрес. Їм може бути складно вчасно лягати спати, рано вставати, через недосипання у дитини може виникнути виражена загальмованість чи, навпаки, гіперзбудливість, гіпердинамія.

Період освоєння, прийняття навчальної ситуації за сприятливих умов триває близько двох місяців (усю першу чверть, а іноді ввесь перший рік). Не можна «кинути» дитину в цій важкій ситуації, розраховуючи, що вона самостійно з нею впорається, проте шкідлива й інша крайність – перехоплювання, придушення ініціативи дитини.

Перше півріччя – високий ризик виникнення синдрому дезадаптації. Порушення адаптаційного процесу можуть виявлятись у:

• зниженні мотивації до навчання;
• не сформованості елементів навчальної діяльності;
• невмінні пристосуватися до темпу шкільного життя;
• неспроможності довільної регуляції поведінки, уваги.

Фізичний розвиток

Для фізичного розвитку 7-8-річної дитини характерне швидке нарощування м'язової маси, зокрема в ділянці тазу, грудей і спини, навіть візуально видно округлення статури школяра. Доцільно, щоб дитина щодня виконувала вправи для зміцнення м'язів, оскільки це допоможе у формуванні правильної постави.

Психічний розвиток

Поступово розвиваються пам'ять, довільна увага. Загартовується воля (діти вчаться стримувати безпосередні імпульси, зважати на думку інших). Переважає наочно-дієве мислення.

Для тривалого зосередження уваги учні потребують зовнішньої опори у вигляді демонстрацій, цікавих картинок, ігрових ситуацій. Здатність до концентрації уваги залежить не лише від волі, а й від темпераменту дитини. Деяким дітям ще складно бути уважним упродовж усього уроку. Стійкість уваги знижується до кінця дня, тижня, навчальної чверті (триместру), після хвороби. Не варто вимагати від другокласників абсолютної тиші і дисципліни на уроках, адже дехто з них заради дотримання тиші вичерпає весь запас своїх сил.

Соціальний розвиток

Разом із навчальною діяльністю діти починають дедалі більше уваги приділяти взаєминам з учителями й однолітками. Учитель залишається для них авторитетом, але ставлення до нього стає більш особистим. Діти прагнуть спілкуватися з учителями на перервах, прогулянках.

Розвивається здатність до взаємодії з однолітками в іграх і навчанні, діти вчаться домовлятися, поступатися, розподіляти завдання без допомоги дорослих. По суті, це перші паростки дорослішання, що характеризуються балансом у бажанні отримувати і давати.

Актуальні проблеми

Для другого класу характерна висока індивідуальна варіативність темпів дозрівання. Різниця психологічного віку серед учнів одного класу до півтора року.

Розвивається пізнавальна рефлексія, діти починають оцінювати себе, розмірковувати над причинами невдач. У деяких через це знижується самооцінка («Я поганий, тому що погано пишу, читаю»). Тому важливим завданням для вчителя є створення ситуації успіху, щоб жодна дитина не зневірилась у своїх силах і не втратила мотивації до навчання.

Фізичний розвиток

У 8-9 років дівчатка наздоганяють у вазі хлопчиків. Відбувається скостеніння кісток зап’ястя, розвиваються м’язи кистей рук, посилено формується дрібна моторика.

Відбувається дозрівання лобних зон кори головного мозку та мозолистого тіла, через що рухи дітей стають чіткішими, стабільнішими, вони можуть контролювати темп, швидкість і якість рухів.

Продовжується формування гальмівних синапсів, через це діти стають емоційно врівноваженішими, рідше плачуть через найменші проблеми.

Психічний розвиток

Діти спокійні й уважні на уроках. Добре виконують стандартні завдання, вміють діяти за зразком. Через завершення спеціалізації лівої півкулі, що відповідає за раціональне мислення, у дітей пробуджується здатність до логічного й абстрактного мислення; швидко формуються умовні рефлекси; навички міцні і стійкі до зовнішнього гальмування.

Дещо уповільнюється розвиток уяви і творчих здібностей. Щоб запобігти пригніченню лівою півкулею діяльності правої, варто постійно стимулювати в учнів креативність, включати у навчальний процес творчі завдання.

Соціальний розвиток

Відбуваються зміни у взаєминах зі значущими дорослими (вчителями і батьками). Завдяки сформованій здатності до аналізу та критичного мислення діти починають реалістичніше оцінювати дорослих, але при цьому в них може виникнути негативне ставлення, "нігілізм", страх, злість чи образа за несправедливі переваги іншим учням, погані оцінки тощо.

Дедалі більшого значення набувають взаємини з однолітками. Поступово втрачає значущість формула: «Я люблю того, кого любить учитель». Самооцінка більше будується на взаєминах з однолітками: «Я хороший, тому що у мене багато друзів».

У цьому віці діти більше прагнуть спілкуватися з однолітками своєї статі, тому вчитель має докладати зусилля, щоб об'єднати весь клас, підтримувати добрі стосунки між хлопчиками і дівчатками.

Актуальні проблеми

Для більшості учнів – це найбільш стабільний період у початковій школі. Діти вже звикли до своєї соціальної ролі. У них сформований образ старанного учня і вони чітко уявляють, що треба робити, щоб відповідати цьому образові.

Однак у цьому віці діти часто ходять не лише до школи, а й відвідують інші установи, наприклад музичну школу, туристичний клуб, до яких вони можуть добиратися пішки чи громадським транспортом. Також часто в компанії однолітків вони можуть виходити за межі двору і навіть вулиці. Тобто автономність дитини значно зростає, а разом із нею виникають додаткові ризики.

Фізичний розвиток

Приблизно з 10-ти років дівчатка випереджають у вазі хлопчиків. У них починається передпубертатний період, під час якого вони набирають додаткову масу тіла, яка забезпечує запас для наступного «стрибка росту». В цей період діти мають підвищену потребу в поживному та калорійному харчуванні, а недостатнє чи незбалансоване харчування може спричинити сповільнення росту і розвитку в підлітковому віці.

Психічний розвиток

У цей період завершується виражена спеціалізація лівої півкулі головного мозку, яка більше пристосована до аналітичної діяльності й відповідає за логічне мислення, формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання передбачень тощо.

Завдяки цьому четвертокласники здебільшого вчаться швидко і зосереджено. Самостійно працюють із підручником, розуміють значення піктограм, символів, шрифтових виділень. Завдяки розвитку логічного мислення посилюється здатність до:

• аналізу – учні класифікують, групують, знаходять причиново-наслідкові зв'язки;
• синтезу – визначають головне, роблять висновки;
• передбачення – передбачають розвиток подій;
• оцінки – оцінюють ситуації, здатні до самооцінки.

Соціальний розвиток

У взаєминах із дорослими найважливішою рисою цього віку є особлива відкритість душі. Діти не лише впускають дорослих у свій внутрішній світ, а й запрошують у нього. Вони із задоволенням спілкуються з дорослими. Це практично останній віковий період, коли дитина настільки відкрита, і саме тепер можна особливо ефективно впливати на формування її світогляду.

У взаєминах з однолітками діти стають самостійнішими у розв’язанні шкільних проблем. У групових іграх та спільному навчанні вони охоче беруть на себе роль лідера. Переймаються справами друзів, допомагають, надають психологічну підтримку.

Актуальні проблеми

У четвертому класі діти готуються до першої у своєму житті Державної підсумкової атестації (ДПА). І хоча результати атестації не мають для них життєво важливого значення (наприклад, від цього не залежить, чи переведуть дитину до 5-го класу), проте значна частина дорослих (учителів і батьків) дуже хвилюються та передають свої хвилювання дітям.

Пов’язані з цією подією розумові й емоційні перевантаження можуть зашкодити дитині, змінити її пізнавальну мотивацію на менш продуктивну мотивацію уникнення («Я вчуся не тому, що мені цікаво, а щоб не отримати поганих оцінок на ДПА»). А якщо оцінки виявилися недостатньо високими, мотивація до навчання може істотно знизитися. Завдання вчителів і батьків не допустити цього й підтримати дітей незалежно від результатів ДПА, пояснити, що оцінки – це лише цифри, які жодним чином не відображають їхнього потенціалу.

Пасивні методи – це  навчання, у процесі якого вчитель є основною дійовою особою, що керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам учителя.

Активні методи – це навчання, у процесі якого учні та вчитель взаємодіють одне з одним і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники. Якщо пасивні методи припускають авторитарний стиль взаємодії, то активні – переважно акцентують на демократичному стилі.

Інтерактивні методи – форма навчання, у процесі якого учні і вчитель перебувають в режимі бесіди, діалогу між собою. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.

Мозковий штурм — метод опитування, за якого приймаються будь-які відповіді учасників щодо обговорюваної теми.

Аналіз історій і ситуацій — докладний розбір реальної або вигаданої історії, в якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи чи громади. Це дає змогу учасникам проаналізувати й обговорити ситуації, з якими вони можуть зіткнутися в реальному житті. Учні аналізують поведінку персонажів, передбачають, оцінюють наслідки різних варіантів їхньої поведінки.

Дебати — це організований процес формулювання і захисту своїх позицій щодо конкретної проблеми двома чи більше учасниками. Мета дебатів — всебічний аналіз і обговорення проблеми, яка не має простого розв’язання.

1. За останні кілька десятиліть зроблено визначні відкриття у вивченні мозку людини. Ми дізналися, що наш мозок має майже необмежені можливості, а люди використовують лише крихітну частку свого інтелектуального потенціалу.

2. Ліва півкуля мозку відповідає переважно за мову, логіку, аналіз і обчислення, а права — за уяву, ритм, риму, кольори, розпізнавання об’єктів.

Що більше людина використовує лише одну півкулю, то менше вона може послуговуватися другою в ситуаціях, коли це необхідно. Але якщо «слабшу» півкулю весь час стимулювати й залучати до роботи разом із «сильною», ефективність навчання зростає у кілька разів (це явище називають синергією мозку).

3. Наш мозок складається з чотирьох відділів. Кора мозку («мозок людини») відповідає за мислення, керує свідомими діями. Лімбічна система («мозок ссавців») відповідає за емоції, відіграє важливу роль у запам’ятовуванні. Стовбур («рептильний мозок») контролює інстинкти, зокрема дихання, обмін речовин. Мозочок («маленький мозок») забезпечує рівновагу, координацію рухів та пізнавальних процесів.

очікуєте інструкцій та інформації від учителя; виконуєте лише те, що вимагають

ставите запитання; шукаєте додаткову інформацію; виконуєте творчі завдання і проєкти

сприймаєте кожну нову порцію інформації як окрему, не пов’язану з попередніми

шукаєте зв’язки між окремими порціями нової інформації; намагаєтесь пов’язати її з тим, що вже знаєте

прагнете зрозуміти матеріал; шукаєте асоціації, систематизуєте, застосовуєте мнемонічні прийоми

те, що вивчаєте, особисто для вас не має сенсу; не намагаєтесь використати інформацію в інших ситуаціях чи в реальному житті

ви особисто зацікавлені у вивченні цього матеріалу; намагаєтесь якнайшвидше застосувати нові знання на практиці

нудьгуєте; швидко втомлюєтесь

здатні тривалий час концентрувати увагу

не знаєте, що робити далі; очікуєте, що інші люди нагадуватимуть вам про завдання і терміни

берете на себе відповідальність за організацію процесу навчання; самостійно плануєте час; точно знаєте, що робитимете далі

оцінювання результатів покладаєте на інших; не аналізуєте результатів; ігноруєте рекомендації вчителя; не зацікавлені у виправленні оцінки, навіть якщо вона не задовольняє вас

уважно ставитеся до коментарів учителя; запитуєте, що треба зробити для покращення результату; самостійно оцінюєте свій прогрес (що вдалося і що не вдалося); аналізуєте ефективність свого стилю навчання; намагаєтеся заповнити прогалини у знаннях

Візуали (близько 30% людей). Найкраще сприймають яскравість, розмір і колір, його насиченість, сила і чистота; контрастність; фактура; форма і симетрія, а також вербальні та невербальні засоби, що визначають перераховані вище поняття. Візуали дивляться співрозмовнику в очі. Вони упевнені, що їх слухають тільки тоді, коли на них дивляться.

Аудіали (близько 30% людей). Звертають увагу на висоту тону або звуку, темп, гучність, ритм, тембр і резонанс. Представники аудіальної групи мають гострий слух і чудову пам’ять. Вони прекрасні слухачі, що запам’ятовують подробиці розповіді.

Кінестетики (близько 40% людей). Реагують на частоту, тиск, тривалість дії, інтенсивність уваги, а також позитивні чи негативні реакції на діяльність. Під час спілкування вони можуть не дивитися на співрозмовника, але будуть постійно торкатися його рукою.

Пов’язані із зором: дивитися, картина, спостерігати, на перший погляд, прозорий, яскравий, як бачите тощо

Пов’язані із слуховим сприйняттям: голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, голосний, мелодійний тощо

Пов’язані з відчуттям чи рухом: схопити, м’який, теплий, дотик, пружний, добрий нюх тощо

Вгору

Перед собою

Додолу

Шум практично не заважає

Легко відволікають звуки

Важко концентрувати свою увагу, може відволікти що завгодно

Пам’ятає те, що бачив, запам’ятовує малюнки

Те, що обговорював, слухав

Пам’ятає загальне враження, запам’ятовує рухи

Дозволяти тримати біля себе аркуш паперу, на якому він підчас осмислення та запам’ятовування матеріалу може креслити малювати тощо

Не робити зауваження аудіалу, коли він в процесі запам’ятовування тихенько говорить чи рухає губами - йому так легше запам’ятовувати

Не змушувати довго сидіти не рухаючись; необхідно надавати можливість моторної розрядки: сходити за крейдою, писати на дошці, демонструвати муляж. Найкраще запам’ятовує під час руху

Вправне використання слів, люблять експериментувати зі словами, демонструють обдарованість у сфері вербальної майстерності: слуханні, виступах, читанні та письмі.

Читання цікавих книжок, ігри зі словами або виконання завдань на картках, прослуховування аудіо записів розповідей, використання різноманітних комп’ютерних технологій, участь в обговореннях та дискусіях.

Схильність до оперування числами, умовиводів та розв’язання проблем: розуміється на зіставлянні структур та встановленні зв’язків

Класифікація та встановлення причинно-наслідкових зв’язків, ігри з числами та логічні ігри, розгадування різноманітних загадок.

Відтворює мелодії, співає у правильній тональності, тримає ритм, любить співати, має чутливість до звуків та ритму, образів та музичного відтворення.

Прослуховування різних музичних записів, участь у ритмічних іграх та вправах, гра на різних інструментах; придумування назв пісень, які розкривають зміст; використання в проєктах або презентаціях звуків навколишнього середовища, музичних фрагментів.

Здатність точно уявляти, тонка чутливість до найдрібніших зорових наочних деталей, зацікавленість графічними образами, таблицями або малюнками.

Експерименти з кольорами, експериментування з графічними об’єктами, вдосконалення навичок спостереження, знаходження виходів із лабіринтів або розв’язання інших просторових головоломок, вправи з образами та активне фантазування, використання картинок, графіків та карт.

Для унаочнення своїх ідей активно користуються власним тілом,виразною мімікою, жестами; спритні у практичних вправах та іграх, мають добре розвинену тактильну чутливість.

Ігри з кубиками та іншими конструкційними матеріалами, танці, різноманітні рухливі спортивні заняття, участь у театралізованих виставах або інсценізаціях та використання пристроїв-маніпуляторів.

Помітний інтерес до людей, високий рівень товариськості, приязність, прагнення до взаємодії та приналежності до спільноти,вміння відчувати настрій, ставлення та бажання інших людей.

Спільні ігри та стратегії, групові проєкти та їх обговорення. Книжки та матеріали про різні культури, інсценізації та рольові ігри, співпраця.

Чіткі уявлення про себе, повага до власних почуттів, цінностей та ідей; зазвичай віддає перевагу роботі на самоті.

Участь у незалежних проєктах; читання просвітницьких та науково-популярних книжок ; ведення журналу спостережень, щоденника навчання; участь в іграх та вправах, які вимагають фантазування та уяви; схильність до усамітнення для роздумів.

Захоплення природним світом рослин та тварин, отримання нових знань з мандрівок на природі, здатність помічати найтонші відмінності в деталях, спостережливість.

Вивчення природи, колекціонування та класифікація природних об’єктів, польові дослідження.

1. Навчально-пізнавальної діяльності (з партами/столами)
2. Змінні тематичні осередки (дошки/фліп-чарти/стенди для діаграм з ключовими ідеями)
3. Гри (настільні ігри, інвентар для рухливих ігор)
4. Художньо-творчої діяльності (полички для зберігання приладдя та стенд для змінної виставки дитячих робіт)
5. Куточок живої природи для проведення дослідів (пророщування зерна, спостереження та догляд за рослинами, акваріум)
6. Відпочинку (з килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-пуфами, подушками з м’яким покриттям)
7. Дитяча класна бібліотечка
8. Осередок вчителя (стіл, стілець, комп’ютер, полиці/ящики, шафи для зберігання дидактичного матеріалу тощо)

1. Cтан, найкращий для навчання, включаючи заохочувальну і дружню атмосферу в класі.
2. Стимулюючий формат досліджень і відкриттів, що залучає всі органи чуття та є розслаблюючим, наповнений веселощами
3. Процес, що розвиває навички мислення, включаючи творче, рефлексійне і критичне мислення.
4. Активація навчального матеріали, що включає ігри, жарти, розіграші і багато можливостей для практики.
5. Практика у реальному житті для того, щоб учні мали можливість продемонструвати, що вони «знають».
6. Регулярні сесії для перегляду, оцінювання і святкування успіхів.
7. Гнучкий, голографічний підхід: майже повністю інтуїтивна гнучкість, яку проявляють великі педагоги – «схопити момент» і знайти «магічний гак», який «включає учнів» ‑ замість жорстких і незмінних «кроків».

• Позитивний підхід. Оцінка орієнтується на рівень досягнень і прогрес учня, не наголошуючи на рівні його невдач. Оцінка має бути позитивною або не треба ставити її взагалі. Ця теза ґрунтується на тому, що для досягнення реального впливу результати навчання акцент повинен здійснюватися на стимулювальну і мотиваційну функції оцінки.
• Чітке визначення результатів навчання. Визначення очікуваних результатів навчання має відповідати критеріям SMART (конкретність, можливість перевірки, досяжність, відповідність цілям і завданням, достатність часу на вивчення).
• Багатовимірність. Оцінюватися мають одночасно всі визначальні складники поведінкової компетентності учнів: знання і вміння їх застосовувати; емоційно - ціннісне ставлення до себе, інших людей і навколишньої дійсності; сформованість конкретних умінь і навичок здорової і безпечної поведінки; фактична поведінка в реальних життєвих ситуаціях.
• Урахування індивідуальних стилів навчання. Оцінка результатів має здійснюватися з урахуванням домінантних стилів навчання учнів (візуального, слухового, тактильного), а також з урахуванням різних видів компетентностей (мовної, логічної, музичної, просторово-візуальної, кінестетичної, внутрішньо-і міжособистісної, природничої).
• Адекватність інструментів. Система інструментів оцінювання (методів і процедур) має відповідати навчальним завданням, об'єктам і суб'єктам оцінки, стилям навчання учнів і функціям оцінювання.
• Дотримання балансу суб'єктів оцінювання. Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20 % оцінювання здійснює вчитель, 50 % — сам учень і 30 % відбувається через взаємооцінювання.

Використання тільки одного з інструментів не дає змоги зробити висновку про вплив навчання на всі складники поведінкової компетентності учнів. Тому варто застосовувати не менше чотирьох інструментів, кожен з яких є найбільш адекватним для оцінки відповідного об'єкта знань, ставлень, умінь, намірів і поведінки.

Одні види інструментів краще підходять для оцінки знань, другі — для оцінки ставлень, треті — вмінь або поведінки Треба також враховувати, що учні природно використовують властиві їм домінантні стилі сприймання і навчання: візуальний, слуховий і тактильний. Варто пам’ятати, що в учнів різною мірою розвинені базові компетентності: лінгвістична, логічна, музична, візуально-просторова, кінестетична, персональна, міжособистісна. Тому відібрані вчителем інструменти мають бути релевантними об'єктам оцінки й індивідуальним особливостям учнів.

Щоб зробити адекватні висновки, дуже важливо отримувати інформацію від різних груп (суб'єктів оцінювання): вчителів, самих учнів, їхніх ровесників та інших осіб. Кожна така група може мати дещо різні погляди на те, що є ефективними поведінковими навичками, що впливає на зміну поведінки або як саме інтерпретувати різні уявлення.

Облік інформації з різних джерел є класичною вимогою сучасного оцінювання (так званий тріангуляційний метод підвищення надійності). Крім того, самооцінка розвиває в учнів здатність до самоаналізу, цілепокладання та аналізу власних досягнень. Спочатку учень визначає, чого він хотів би досягти, проміжні результати (етапи досягнення), а в кінці — оцінює, як йому вдалося це здійснити. Якщо оцінюють однолітки, то акцент робиться на спостереженні й отриманні зворотного зв'язку.
Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20 % оцінки здійснює вчитель, 50% — сам учень, а 30 % відбувається через взаємооцінювання однолітками.

Вплив на поведінку. Навчальна програма повинна передбачати вплив на самосвідомість учнів для формування у них знань, психологічних установок та вмінь і навичок, сприятливих для здоров'я, безпеки та розвитку. Педагогічні впливи мають бути спрямовані на всі рівні особистості:

• прагнення, життєві цілі;
• ідентичність;
• цінності, переконання;
• здібності;
• уміння і навички.

Орієнтування на інтерактивні методи. Програма має передбачати:

• творчу співпрацю (партнерство) між учнями і вчителем;
• навчальні активності, що враховують індивідуальні стилі навчання і зачіпають усі рівні впливу на поведінку особистості;
• залучення до участі кожного учня;
• навчання на ситуаціях, наближених до реального життя.

Урахування реальних потреб учнів. Навчання здорової, позитивної поведінки має здійснюватися на інтегрованому змісті, яке безпосередньо пов'язане з:

• реальним життям учнів;
• факторами ризику основних сфер їхньої життєдіяльності;
• актуальним рівнем розвитку (домінантними базовими потребами, віковими проблемами й інтересами);
• завданнями розвитку особистості (так звана «зона найближчого розвитку»).

Урахування гендерної чутливості у змісті і методах навчання. Зміст навчальної програми має передбачати:

• урахування біологічних і психологічних особливостей розвитку дівчат і хлопців;
• подолання шкідливих рольових стереотипів.

1. Аналіз робіт учнів

Багато інформації можна отримати з домашніх завдань, тестів та коротких опитувань учнів,особливо коли від них вимагається пояснити своє мислення. Коли вчителі витрачають час на аналіз роботи учнів, вони отримують знання про:

• поточні знання, ставлення та навички учнів щодо предмета
• сильні, слабкі сторони та стилі навчання
• потреба в подальшій чи спеціальній допомозі

Такий підхід дозволяє вчителям модифікувати свої вказівки, щоб бути ефективнішими в майбутньому.

2. Картки по колу

Ця стратегія передбачає передачу карток серед груп для оцінювання розуміння. Кожна група з 4 або 5 учнів починає з картки з позначками. Група записує відповідь на відкрите запитання. Група також може поділитися своїми знаннями з теми, висвітленої на уроці. Як тільки учні групи закінчать заповнювати картку, вони передають її наступній групі. Після того, як кожна група опрацювала кожну картку, відповіді обговорюються у класі.

3. Опитування «Чому» і «Як»

Стратегії опитування можуть здійснюватися індивідуально, у малих групах людьми або у всьому класі. Ефективні стратегії формувального оцінювання пропонують учням відповісти на запитання вищого порядку, такі як "Чому" та "Як". Запитання вищого порядку вимагають від учнів більш поглибленого мислення. Вони можуть допомогти вчителю розрізнити рівень та ступінь розуміння учнями.

4. Трирівневі резюме

Ідея полягає у використанні різних способів мислення і уваги до деталей. Учні можуть працювати в групах або індивідуально. У відповідь на запитання чи запитання теми вони пишуть три різні резюме, використовуючи:

• 10–15 слів;
• 30–50 слів;
• 75–100 слів.

Можна також запропонувати учням використовувати мессенджер, вайбер, твиттер або інші засобі передачі повідомлень. Швидше за все, у вас є багато учнів, які вже цим користуються. Вони матимуть досвід спілкування повідомлень з мінімальними формулюваннями та символами.

5. Обговорення у парах

Це одна з багатьох стратегій формувального оцінювання. Вчитель ставить запитання, а учні записують свої відповіді. Потім учні об’єднуються у пари і обговорюють свої відповіді. Вчитель має можливість пересуватися по класу та слухати різні обговорення. Це дозволяє вчителю отримати цінні уявлення про рівні розуміння учнями заданої теми.

6. Зворотний відлік: 3–2–1

Це відповідний тест щодо відповідного та усвідомленого навчання.

Коли учні дізнаються про щось, що їм здається корисним, вони, ймовірно, захочуть якось використовувати ці знання.

Запропонуйте учням закінчити урок (день) цим. Дайте їм картки для запису відповідей або запропонуйте їм відповісти усно. Вони зобов'язані відповісти на три запитання за темою уроку:

• 3 речі, які ви раніше не знали;
• 2 речі, які вас здивували
• 1 річ, яку ви хочете почати робити з того, що дізналися

Ви також можете задавати їм різні питання. Це пропозиції, тому сміливо складайте свої власні запитання.

7. Голосування

Ця активність дає можливість учням швидко і точно надавати відповіді. Мовчазне голосування ідеально підходить для сором'язливих учнів, які мають проблеми з промовою. Можливо також здійснювати голосування в інтернеті через мобільні додатки.

8. Квитки Вихід / Вхід

Це простий і ефективний метод формуючого оцінювання.

«Квитки на вихід» ‑ це шматочки паперу або картки, які учні здають на зберігання під час виходу з класу. На картках учні записують основну ідею і більш детальну інформацію з теми, що вивчалася на уроці.

Прийом «Квитків на вхід» робиться на самому початку заняття. Учні записують відповіді на запитання щодо домашнього завдання або попередньої теми уроку.

9. Записи за хвилину

Цю активність зазвичай проводять у кінці уроку. Учні працюють індивідуально або в групах. Вони мають письмо відповісти на короткі запитання щодо теми заняття:

• Головна ідея
• Що мене вразило найбільше
• Запитання, на які я не отримав (ла) відповіді
• Що мені здалося найбільш заплутаним
• Яке питання з цієї теми може бути у наступному тесті

За відсутності формувального оцінювання те, що учень не розуміє навчальний матеріал, з’ясовується тільки під час невдачі на підсумковому заліку чи іспиті. Застосування формувального оцінювання робить такі невдачі малоймовірними.

10. Проєкти творчого розширення

Щоб продемонструвати розуміння учні можуть створити велику кількість проєктів. «Швидкі» проєкти допомагають їм застосовувати вищі рівні мислення за таксономією Блума (застосування, аналіз, оцінку, синтез). Проєкти не повинні бути великими і складними. Вони можуть зайняти день, півдня, а то й годину. Ось кілька ідей для швидких проєктів:

• Створіть плакат або колаж за темою
• Зніміть відрепетирувану сценку на обговорювану тему
• Побудуйте діораму за темою і створіть за нею розповідь
• Створіть власні картки для тестування один одного
• Підготуйте презентації за темою

11. Шкала

Напишіть 3-5 тверджень, які не є ні правильними, ні помилковими, і попросіть оцінити їх за шкалою від 1 до 5, де 1 – не згоден, 5 – повністю згоден. Якщо учні працюють в парах, попросіть їх порівняти і обговорити результати.

12. Картки

Після вивчення нової теми роздайте учням невеликі щільні картки. Попросіть їх з одного боку написати, що вони зрозуміли (основну думку, 2-3 пропозиції), з іншого – що залишилося незрозумілим. Зберіть картки і проаналізуйте відповіді. За певних умов картки можна не підписувати.

13. Спостереження за роботою в групах і парах

Спостерігайте за роботою учнів в групах і парах, складіть список найпопулярніших помилок і труднощів, обговоріть їх в кінці заняття з усім класом.

14. Самооцінювання

Попросіть учнів самим оцінити, наскільки добре вони засвоїли матеріал. Ви можете провести усне опитування, попросити написати відповідь на спеціальних картках, або запропонувати учням оцінити свої успіхи за шкалою від 1 до 5.

Молодші школярі можуть намалювати на великому аркуші веселий чи сумний смайлик, і підняти над головою лист з малюнком.

15. Тест

Тест можна провести як «паперовий», так і онлайн, комбінуючи питання різних типів.

16. Сигнали руками

Домовтеся про умовні сигнали. Наприклад, учні піднімають великі пальці вгору, якщо добре зрозуміли тему, опускають великі пальці вниз, якщо не зрозуміли, махають руками, якщо, в принципі, все зрозуміло, але залишилися невеликі питання.

17. Різнокольорові картки

В якості альтернативи сигналів руками можна використовувати різнокольорові картки. Наприклад, червона картка може означати, що учні не зрозуміли матеріал, зелена – що добре зрозуміли, жовта – що хотів би задати уточнюючі питання.

18. Пишемо 2 хвилини

Роздайте учням картки, задайте питання по вивченій темі, і попросіть їх протягом 2-х хвилин написати відповідь.

19. Інтелект-карта

Напишіть основні терміни, що відносяться до теми, що вивчається, і попросіть учнів скласти інтелект-карту, яка показує їх взаємозв’язок один з одним. Карту можна скласти як на аркуші паперу, так і в електронному вигляді, використовуючи один з численних безкоштовних онлайн-інструментів.

20. Часті помилки

Напишіть список частих помилок, що стосуються тієї чи іншої теми, і обговоріть їх з учнями.

21. Блог

Учні ведуть індивідуальні або групові блоги, в яких роблять невеликі записи, що стосуються того, що вони дізналися на занятті, що їх зацікавило, що залишилося незрозумілим, що вони хотіли б повторити або уточнити.

22. Картки з відповідями

Кожному учню необхідно мати набір карток з номерами, зазвичай 1,2,3,4. Ви зачитуєте питання і варіанти відповіді з номерами, учні піднімають картку з номером відповіді, яку вони вважають правильною.

23. Перевірити один одного

Учні працюють в парах або групах, по черзі відповідаючи на складені вчителем питання. Вчитель спостерігає за їх роботою, при необхідності виправляє і допомагає. Питання, що викликали найбільші труднощі, можна в кінці заняття ще раз обговорити з усім класом.

24. Онлайн – вікторини, тести та анкети

Одним із найцікавіших та найсучасніших варіантів здійснення формувального оцінювання є використання численних сервісів для проведення опитування, тестування та ігор. Серед них Triventy, Kahoot, OnlineTestPad, Plickers та багато інших.

Завдання різних рівнів складності відповідно до таксономії Блума (запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, оцінювання, синтез)

Запитання і шкали для самооцінки учнем:

• зацікавленості
• активності
• розуміння матеріалу
• вміння вирішувати завдання на застосування набутих знань
• вміння оцінювати свою роботу і роботу однокласників
• тощо

Приклади запитань:

• Що найбільше тобі сподобалося в роботі однокласника/ однокласниці (виконав поробку, розказав історію тощо…)
• Що ти порадиш на майбутнє однокласнику/ однокласниці (бути впевненішим, частіше презентувати роботу груп

Мозаїка завдань за тиждень (приклад з підручника)

Поточні завдання для групової і індивідуальної

Компетентнісне навчання в інтегрованому курсі
«Я досліджую світ»

Назва курсу: «Теоретичні основи компетентісного навчання за інтегрованим курсом “Я досліджую світ”»

Код курсу: 3.1

Напрям: розвиток професійних компетентностей вчителів початкової школи, формування спільних для ключових компетентностей вмінь

Автори:

- авт. Т. Воронцова, В. Пономаренко та ін.

Обсяг: 24 год (0,8 кредита ЄКТС)

Цільова група – педагогічні працівники початкової школи, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівні кадри (заступники директора з виховної роботи)

Форма навчання: дистанційна (онлайн)

Навчальні ресурси: онлайн курс ЯДС http://autta.org.ua/ua/On-line_coursues/

Вид компетентностей: професійні (знання навчального предмету, методик, технологій)

Документ про проходження навчання: сертифікат встановленої форми (24 год)

Назва курсу: «Теоретичні і методичні основи інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Код курсу: 3.2

Напрям: розвиток професійних компетентностей вчителів початкової школи, формування спільних для ключових компетентностей вмінь

Автори:
- авт. Т. Воронцова, В. Пономаренко та ін.

Обсяг: 33 год. (1,1 кредита ЄКТС)

Цільова група – педагогічні працівники початкової школи, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівні кадри (заступники директора з виховної роботи)

Форма навчання: дуальна (дистанційна - 24 год. + практика за місцем роботи - 9 год)

Навчальні ресурси:
- онлайн курс ЯДС ТУТ
- ресурси для проведення уроків за місцем роботи ТУТ

Вид компетентностей: професійні (знання навчального предмету, методик, технологій)

Документ про проходження навчання: сертифікат встановленої форми (33 год)

Тренінги з розвитку практичних навичок викладання інтегрованого курсу
«Я досліджую світ» на засадах компетентнісного підходу

Проводяться закладом післядипломного педагогічної освіти (ППО) будь якої області

Вартість: встановлюється закладом ППО

1. Я добре розумію потреби і мотиви поведінки сучасних дітей вікомвід 6 до10 років. Це схоже на Вас?
2. Я добре знаю очікувані результати, підходи і методи компетентісного навчання учнів за інтегрованим курсом «Я досліджую світ». Це схоже на Вас?
3. Я почуваюся впевнено у навчанні дітей життєвих навичок (критичного мислення, аналізу проблем, ухвалення зважених рішень, ефективної комунікації, лідерства, самоефективності, роботи у команді, протидії негативному соціальному впливу тощо). Це схоже на Вас?
4. Я добре володію методами і прийомами, що дозволяють організовувати активне і мотивуюче навчання та підтримувати демократичну дисципліну в класі без примусу і покарань. Це схоже на Вас?
5. Під час уроків або виховних годин я готова(ий) застосовувати методи інтерактивного навчання (обговорення у колі, аналіз ситуацій (кейсів), виконання проєктів, дискусії, роботи у малих групах, рольові ігри тощо). Це схоже на Вас?